Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
Закарпатська область

Закарпатська область - область на заході України, адміністративний центр - місто Ужгород. Адміністративний поділ області Загальні відомості Адміністративний центр у Закарпатській області – місто Ужгород. 

Число адміністративних одиниць, рад і населених пунктів області: районів - 13; районів у містах - 0; населених пунктів - 609, у тому числі: сільських - 579; міських - 30, в тому числі: селищ міського типу - 19; міст - 11, у тому числі: міст обласного значення - 5; міст районного значення - 6; сільських рад - 307.

Місцеве самоврядування в області здійснює Закарпатська обласна рада, виконавча влада - обласна державна адміністрація. Главою області (губернатором) є голова облдержадміністрації, призначається Президентом України. Райони У Закарпатській області 13 районів: Берегівський район; Великоберезнянський район; Виноградівський район; Воловецький район; Іршавський район; Міжгірський район; Мукачівський район; Перечинський район; Рахівський район; Свалявський район; Тячівський район; Ужгородський район; Хустський район. Міста обласного значення: Берегово, Мукачево, Ужгород, Хуст, Чоп, Територія, Закарпаття, входила в склад Великої Моравії, Київської Русі, Угорського королівства, Трансільванії, Австро-Угорщини. Територія Закарпаття входила в склад чотирьох комітатів Угорщини - Берег, Марамарош, Унг, Угоча.

У 1918-1919 територія була окупована чехословацькою і румунською армією, в травні 1919 року збори в Ужгороді проголосили бажання увійти в складу Чехословаччини. 4 червня 1920 по Сен-Жерменським договором під назвою «Підкарпатська Русь» (чеш. Země Podkarpatoruská, з вересня 1938 чеш. Země Zakarpatskoukrajinská) увійшла в складу Чехословаччини. У Чехословаччині територія була розділена на 14 районів - Берегово, Великий Березний, Виноградов, Іршава, Міжгір'я, Мукачево, Мукачево-село, Перечин, Рахів, Свалява, Тячів, Ужгород, Ужгород-село, Хуст. Після ліквідації незалежності Чехословаччини в Закарпатті 15 березня 1939 року була проголошена незалежна держава - Карпатська Україна. 18 березня 1939 в Закарпатті були введені угорські війська, незалежність була ліквідована, а територія анексована Угорщиною. У 1944 році Закарпаття було зайнято радянськими військами.

29 червня 1945 в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км ² території в околицях Чопа - Селменец (Батфа, Галоч, Малі Селменці, Паладь-Комарівці, Палло, Ратівці, Соломоново, Сюрте, Тисаашвань, Тийглаш, Чоп), які не були частиною Підкарпатської Русі, а були частиною словацького Земпліна (велькокапушанского і кралевохлмецкого районів). 22 січня 1946 Указом Президії Верховного ради СРСР на приєднаних землях була створена Закарпатська область УРСР. 4 квітня 1946 село Лекаровци (словацк. Lekárovce) була передана Чехословаччини зі складу Закарпатської області, і на цьому обмін територіями закінчився. Економіка За останні роки відбулися істотні зміни в структурі промислового виробництва Закарпаття.

Промисловість стала більше наближеною до ресурсних можливостей області. Галузями виробничої спеціалізації є лісова і деревообробна промисловість (виробництво меблів, пиломатеріалів, шпону, паркету), лісохімічна (Продукти переробки деревини), харчова промисловість (виробництво вина, коньяку, плодоконсервної продукції, безалкогольних напоїв і мінеральної води), легка промисловість (швейні і трикотажні вироби, білизна, пальто, куртки, костюми чоловічі, взуття, головні убори), машинобудування (металорізальні верстати, електродвигуни, арматура трубопровідна, побутові газові конвектори, газові лічильники), промисловість будматеріалів (Виробництво щебеню, облицювальних матеріалів). Провідними підприємствами області є підприємства, які залучили інвестиції, провели реконструкцію та модернізацію виробництва, підвищили конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Закарпатські підприємства співпрацюють з партнерами з 73 країн світу. Експорт товарів 422 суб'єкти підприємницької діяльності області, імпортом - 387. Основними позиціями експорту є: текстиль та текстильні вироби - 24,3% загального обсягу експорту; механічне та електротехнічне обладнання - 23,7%; деревина та вироби - 19,8%; іграшки та спортінвентар - 6,6%, меблі - 6,2%; прилади - 5,8%.

Структура імпорту складається з: механічне та електротехнічне обладнання - 35,8% загального обсягу імпорту; текстиль та допоміжні матеріали у вигляді давальницької сировини для швейної промисловості - 20,3%; транспортні засоби -14,1%; пластмаси та каучук - 7,4%; продукція хімічної промисловості - 4,1%. Динаміка кількості суб'єктів підприємницької діяльності у Закарпатській області (станом на 1 січня; одиниць): 2002 - 16158; 2003 - 16640; 2004 - 16740; 2005 - 17058; 2006 - 17810; 2007 - 18964. Приватизація в Закарпатті - по через відсутність стабільної економічної бази і необхідних інвестицій - найбільш негативно позначилася на положенні малих і середніх підприємств. Область - за даними на 1 липня 1999-го року – отримала іноземних інвестицій, на суму, трохи більше, 130 млн-в $. Це становить 4,6%-а від загальної суми іноземних інвестицій в економіку Україну. Перелік держав, інвестіруюшіх в економіку Закарпаття (на 1.07.99) - наступний: Угорщина - 26,8 млн. $ (20,6%); США - 18,3 млн. $; Словаччина - 15,8 млн. $; ФРН - 8,4 млн. $; Росія - 2,5 млн. $; За рахунок інвестицій в області в цей період функціонувало 324 спільних підприємств і 62 підприємств, знаходяться в 100%-ой власності іноземних власників. З них, число україно - угорських спільних підприємств - 110. Бізнес Закарпаття Закарпатська область розташована на південно-західних схилах і передгір'ях Східних Карпат, а також включає Закарпатську низовину. На півдні область межує з Румунією, на південному заході - з Угорщиною, на заході - зі Словаччиною, а на північно-заході - з Польщею.

Таким чином, Закарпатська область є своєрідним українським «вікном в Європу ». На півночі і сході область межує з двома іншими областями України - Львівській та Івано-Франківській. За площею область займає передостаннє місце серед двадцяти чотирьох українських областей, випереджаючи лише Чернівецьку область. Територія області становить 12,777 тис. км ², чисельність населення - 1 245 500 чоловік (за Станом на 1 січня 2006), що відповідає 2,11% території і 2,65% населення України. Закарпатська область має 580 км залізничних шляхів (без вузькоколійних) і 2740 автомобільних шляхів із твердим покриттям (1955 p.). Залізничний транспорт Найбільше значення на даний час має поперечна залізнична магістраль № 16 та № 175 Чоп— Батьово (Вузлове)—Мукачеве— Воловець—перевал Бескид— Лавочне (Львівська область)—Стрий —Львів. Вона є частиною 5 європейського транспортного коридору. Готується її реконструкція на ділянці Скотарське—Бескид, а саме побудова нового майже двокілометрового тунелю, оскільки наявний тунель, побудований ще наприкінці ХІХ століття, розрахований лише на одну колію і давно потребує ремонту. Цією магістраллю проходить основний вантажний та пасажирський потік, курсують не лише потяги між Ужгородом та Львовом, Києвом та іншими містами України, а й міжнародні поїзди, які сполучають насамперед Угорщину та Словаччину з Україною та Росією (є вагони й до інших країн — Сербії, Чорногорії, Італії тощо). Другою за значенням є також поперечна одноколійна магістраль № 22 та № 193 Чоп—Ужгород— Великий Березний—Ужоцький перевал—Сянки— Самбір—Львів. Призначена вона в основному для вантажних перевезень — залізної руди до металургійного комбінату «Ю. С. Стіл Кошице» (Словаччина), курсують тут приміські потяги та одна пара пасажирського потягу Львів—Ужгород—Солотвино. Третьою поперечною залізничною лінією є відрізок № 9 та № 92 Ділове (Берлебаш)—Рахів—Ясіня— Татарський перевал—Яремча— Делятин— Івано-Франківськ. Відрізок є одноколійним та не електрифікованим, має місцеве значення, курсують ним дизель- потяги (місцева назва — «Червона Рута») та пасажирський потяг сполученням Львів—Рахів—Львів.

Поздовжня лінія №№ 16, 68 та 55, сполученням Чоп—Батьово— Берегове—Королево— Хуст—Тячів —Тересва—Солотвино—(недіючий відрізок до Великого Бичкова), має нині підрядне значення, але у 1920 —45 роках він був головною магістраллю тодішньої Підкарпатської Русі. Від Батєва до Солотвина відрізок одноколійний та не електрифікований. Основною проблемою для цієї ділянки, і загалом внутрішнього закарпатського залізничного сполучення, є розірваність кордоном — 40 км колії між ст. Тересва та ст. Берлебаш (Ділове) пролягає на лівому березі річки Тиса, тобто на території Румунії. Через складні митні та прикордонні процедури, неузгодженість тарифної політики українські потяги практично не можуть користуватися цим відрізком колії. Таким чином Рахівський район практично відрізаний у залізничному сполученні від Ужгорода та решти Закарпатської області, хоча між 1919 та 1938 роками між між тодішньою Чехословаччиною та Румунією діяла так звана пеана угода, яка дозволяла проходження поїзда Прага—Ясіня без митного та паспорного контролю пасажирів (те саме стосувалося румунського поїзда сполученням Сату-Маре— Сигету-Мармацієй, який курсував через Королево). У Закарпатській області розташована низка залізничних прикордонних переходів: до Словаччини: Ужгород— Матьовце та Чоп—Чієрна над Тісою; до Угорщини: Чоп—Загонь та Батєве—Еперєшке; до Румунії: Дяково—Халмеу, Тересва—Кимпулунг ла Тиса та Берлебаш—Валя Вишеулуй. У зв'язку із цим паралельно із широкою (російською) шириною колії використовується і нормальна (європейська) ширина колії. Наявні також вузькоколійні (750 мм) залізниці, справною на даний час є Боржавська вузькоколійка (Берегово—Хмільник—Іршава— Виноградове), до 1998 року діяла Усть-Чорнянська залізниця (Тересва—Усть-Чорна—Турбат), яка була знищена повінню. Вузькоколійки перебувають у сильному занепаді.

Автомобільний транспорт Автомобільний транспорт має для Закарпатської області більше значення, ніж в інших частинах України, він доповнює залізничну мережу. Найважливіші відрізки автодоріг: автошлях М06 Чоп—Ужгород —Мукачеве—Свалява—Нижні Ворота—Львівська область; автошлях Р53 Ужгород— Перечин—Ужок—Львівська область; автошлях Н09 Мукачеве— Сільце—Хуст—Тячів—Рахів— Ясіня—Івано-Франківська область; автошлях Р21 Хуст—Міжгір'я— Торунь—Івано-Франківська область; повздовжні гірські шляхи: Перечин—Свалява, Нижні Ворота —Міжгір'я—Колочава тощо. Інші види транспорту Громадський автомобільний транспорт забезпечується автобусами державних АТП та приватними маршрутними таксі. Електротранспорт у містах відсутній, Ужгород — єдиний обласний центр України, у якому не курсують тролейбуси та трамваї. Пасажирський аеропорт діє в Ужгороді, але через географічне розташування (близькість кордону, розташування у межах міста, застарілість і малі розміри злітно- посадкової смуги тощо) планується його перенести до Мукачева, на місце колишнього військового аеродрому. Річковий транспорт відсутній. Закарпатською областю пролягають міжнародні продуктопроводи лінії електропередач- («Дружба», «Уренгой-Ужгород») Близько 80% території області складають Карпатські гори, розташовані трьома головними хребтами (Верховинський хребет, Вододільний хребет і Полонинський хребет), а також хребтом Вулканічні Карпати і чотирма меншими, але більш високими гірськими масивами (Чорногора, Свидовець, Горгани і Рахівський масив).

Вершини Чорногорського хребта є найвищими на території Україні - вершини Піп Іван, Бребенескул і Петрос перевищують 2 км у висоті, а гора Говерла досягає висоти 2061 м, будучи найвищою точкою області та Україні. Від північно- східних схилів Карпат Закарпаття відокремлюють перевали: Яблунецький (Яблуницький), Торунський, Ужоцький, Верецький, Воловецький та Легіонів висотою від 931 до 1110 м над рівнем моря. Велика частина населення проживає на Закарпатської низовини (висотою до 250 м), що займає трохи менше 20% території області. На території області протікає 9429 річок і потоків. Найбільшою з них є Тиса (Тиса), ліва притока Дунаю, утворюється зі злиттям Білої і Чорної Тиси. В межах області її протяжність складає 240 км. Всі великі річки області впадають або в саму Тису, в тому числі Боржава, Ріка, Тересва і Теребля, або в Бодрог на території Словаччини (Латориця та Уж). В області перебувають 137 природних озер, в основному льодовикового походження, найбільшим і найглибшим озером Закарпаття є Синевир. Традиційно вважається, що географічний центр Європи знаходиться на території Закарпаття поблизу селища Ділове Рахівського району (ця точка зору нині оспорюється). Клімат У Закарпатті панує помірний помірно- континентальний клімат з переважаючим впливом Атлантики. Середня температура повітря в липні складає до +21 ° C, а взимку -4 ° C (на високогір'ї до -10 ° C). Температурний максимум становить +41 ° C, а абсолютний мінімум -36 ° C. Літо на рівнині тривале і спекотне, триває до 135 днів (від першої декади травня до середини вересня), в горах на висоті 600 м триває менше 70 діб. Характер щодо м'якої зими варіює залежно від року і висоти, в гірських районах її тривалість доходить до 5 місяців. Середньорічна температура в низинних районах Закарпаття складає близько +9,5 ° C.

Розподіл опадів вкрай нерівномірно і пов'язано з висотною поясністю. Так, у Берегівському районі кількість опадів становить 640 мм на рік, у передгірному Ужгороді - 805 мм, в горах - 1000-1500 мм. Своєрідним «полюсом вологості »вважається Російська Мокра у Тячівському районі - там в середньому випадає 2499 мм опадів на рік. Сніговий покрив, що встановлюється звичайно в початку грудні, нестійкий; часті відлиги, проте в сніжні зими товщина покриву досягає 200 см в горах і 80 см на низинах. Грунтовий покрив Закарпаття дуже різноманітний. Для кожної рельєфною зони характерна своя група грунтів, хоча в цілому їх можна віднести до змішаних буроземно-підзолистих. На рівнині поширені дерново- опідзолені глеюваті грунти і глейові або бурі глейові грунти. Для передгір'я характерні буроземно-підзолисті, а в гірській місцевості переважають бурі лісові, дерново-буроземні і гірничо-лугові грунти. Флора і фауна Закарпаття належить до найбагатших та найкраще збережених у всій Європі. Ліси, які є основним багатством Закарпаття, нині займають більше 45% його території (з країн Центральної Європи з цим показником може зрівнятися тільки Словаччина, 41%), хоча на початку XIX століття вони покривали 85% земель області. Закарпатські ліси розрізняються за складу деревних порід у Залежно від області вертикальної поясності. Закарпатська низовина нині в більшою мірою може бути віднесена до лісостеповій зоні, так як ліси збереглися лише на 15% рівнинних територій Закарпаття. Рівнинні ліси в Здебільшого - дубово-грабові, хоча тут зустрічаються також вільха і береза. Передгір'я вкриті переважно дубовими або буковими лісами. Бук європейський домінує, починаючи з 700-800 м над рівнем моря. На висоті від 1000-1200 м до буку додаються також ялина і ялиця, а ще вище змішані хвойно- букові ліси поступаються місце хвойним. Вище 1500-1600 метрів для Закарпаття характерні субальпійські та альпійські луки, відомі як Полонини. Фауна В Українських Карпатах водиться 74 види ссавців (із 102, що зустрічаються на Україну). 69 з них постійно проживають в Закарпатській області. Значний промисловий потенціал мають популяції копитних тварин, які є найбільшими в країні.

Парнокопитні представлені 5 видами: зустрічаються благородний олень, дикий кабан, козуля європейська, а також два інтродукованих види - муфлон і лань. Крім них, на територію області на тривалий час заходять з сусідніх регіонів зубри. У структурі копитних тварин переважають косулі, складаючи 57% від загального поголів'я. Чисельність кабанів (3937 особин в 2000 році) і оленів (4333 особин) є однією з найвищих на Україну. Тим не Проте, браконьєрство та несприятливі погодні умови періодично викликають значне падіння кількості великих тварин. З хижих в області зустрічаються рись, лісовий кіт дикий, бурий ведмідь, лисиця, вовк, ласка, тхір, борсук, видра, горностай, по два види нірок і куниць, а також акліматизована далекосхідна єнотовидний собака. Видра, борсук, горностай, рись і лісовий кіт занесені до Червоної книги України. Важливу роль для порятунку зникаючого лісового кота грає його закарпатська популяція, що складається з більш ніж 500 особин.

Зображений на гербі області бурий ведмідь (237 особин в області станом на 2000 рік) на території Україні нині зустрічається тільки в Карпатах. Крім названих, в Закарпатській області водяться комахоїдні (Кріт, їжак, бурозубки, білозубки, кутора), гризуни (від альпійської снігової полівки до типово степового хом'яка), Зайцеподібні (заєць-русак), рукокрилі (більшість з яких занесено до Червоної книги). Деякі види (Заєць-біляк, сарна) в області були знищені в XIX-початку XX століття. 281 вид птахів Закарпаття складає більше 80% всієї орнітофауни Україна. З них гніздовими є 127 видів (44%), осілими - 60 (23%), перелітними - 48 (17%), залітними -  38 (13%), зимуючими - 8 (3%). Осілими, в Зокрема, є глухар, тетерук, рябчик, сіра куріпка, фазан, сови, сова, пугач, сич, беркут, великий та малий яструби, сойка, дятли, горіхівка, синиця, горобець, чиж, зяблик, жайворонок, шишкар. Решта видів (волга, дрізд, ластівка, сорокопуд, качки) також досить поширені. Особливої ​​захисту потребують унікальні популяції хижих і совообразних птахів, так як практично всі охоронювані українські птахи цих загонів (Беркут, змієїд, мохноногий сич, орел-карлик, пугач, скопа, сокіл-сапсан) зустрічаються в області, а також населяють високогірні темнохвойні ліси Карпат глухарі, тетеруки і рябчики. З плазунів в Закарпатті зустрічаються 13 видів, включають 1 вид черепах, а також кілька видів ящірок і змій (вужі звичайний і водний, ескулапів полоз, мідянка і гадюка звичайна). В області представлений весь спектр земноводних, присутніх в країні (17 видів): саламандра плямиста, тритони: звичайний, гребінчастий, карпатський і альпійський, квакша звичайна, жаба зелена, жаби озерна, прудка і трав'яна. 57 видів риб, поширених у водоймах Закарпатській області, характерні для басейну Дунаю.

Для гірських річок типові лососеві (форель, харіус, лосось дунайський), для рівнинних - коропові (карась, короп, плітка, марена звичайна, головень, ялець, завезений товстолобик), сом, судак, йорж звичайний, чоп, окунь, лящ, лин , щука. Охорона природи Закарпатський ландшафт В Українських Карпатах, які займають більшу частину області, збереглися найбільші в Європі ділянки незайманих широколистяних та змішаних пралісів, що представляють мінімально спотворену антропогенним впливом флори і фауни Середньоєвропейської провінції Голарктичної біогеографічної зони. Для збереження їх флори і фауни в області відкрито цілий ряд заповідних територій (Заповідників, природних парків, заказників, дендропарків, пам'яток природи), в яких налічується 2000 видів рослин, 350 видів ссавців і птахів. Загальна площа територій, що охороняються і заповідних об'єктів складає 12,5% території Закарпатської області (за цим показником з Закарпаттям на Україну змагається тільки Хмельницька область з недавно відкритим парком «Подільські Товтри»). До найбільших і найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду Україна належить Карпатський біосферний заповідник, створений постановою уряду УРСР у рамках загальнорадянського процесу створення охоронюваних територій для збереження первісних природних комплексів у 1968 році. Екосистеми заповідника віднесені до найцінніших на планеті і з 1993 входять в міжнародну мережу біосферних заповідників, охороняються ЮНЕСКО. Загальна площа заповідника становить 57 880 га, нараховуючи 6 відокремлених один від одного масивів: Черногоровських (з найвищою вершиною Українських Карпат горою Говерлою), Марамороський (гора Піп Іван, 1940 м.), Свидовецький (вершини Близниця та Драгобрат), Кузельскій, Угольсько-Широколужанський (найбільший масив незайманих букових лісів в Європі), а також унікальна «Долина нарцисів» поблизу Хуста, що є найбільшим масивом вузьколистого нарциса в світі. Примітно, що 5 з 6 масивів заповідника розташовані на території Закарпаття (у тому числі Чорногорський, що займає частину Рахівського району Закарпатської та Івано-Франківської областей). Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого- освітніх центрів Карпатського регіону. За видатні досягнення у збереженні природного, культурного та історичного спадщини Рада Європи вперше на Україну нагородив Карпатський біосферний заповідник європейським дипломом. Національний природний парк «Синевир» створений в 1989 році у верхів'ях річки Тереблі. Тут на площі 40,4 тис. га збереглися букові, змішані, хвойні ліси і високогірні луки, де охороняються близько 100 видів рідкісних та зникаючих рослин, а також цілий ряд видів рідкісних хребетних тварин - благородний олень, бурий ведмідь, дикий кабан, рись, глухар, форель, плямиста саламандра.

Ужанський національний природний парк створений Указом Президента Україні від 27 вересня 1999 року № 1230/99. Парк розташований в гірському масиві Східних Карпат, будучи невід'ємною складовою частиною єдиного в світі тристороннього польсько-словацько- українського Міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати», що підтверджується сертифікатом МАБ ЮНЕСКО. Зокрема, на території парку зустрічаються понад 200 видів цінних цілющих рослин, 40 з яких занесені в Червону Книгу України. Демографія Серед регіонів країни Закарпаття, передостаннє по території, по чисельності населення знаходиться на 19 місці, обходячи Херсонську (1173,7), Рівненську (1173,1), Тернопільську (1142,0), Кіровоградську (1128,7), Волинську (1066,6), Чернівецьку (922,7 тис. чол.) Області. У загальній чисельності населення України на область припадає 2,6%. Динаміка зміни чисельності населення області за 50 років не однакова. Значне її збільшення спостерігалося в 1950 - 1960 роках, коли природний приріст населення становив у середньому 13,6 тис. чол. В наступні роки збільшення тривало, тим не менше, вже простежувалася тенденція до зменшення загального приросту. В 1995 році на Закарпатті вперше було зафіксовано зменшення чисельності населення, яке за 7 років (до 2002) склало 30,4 тис. чол. Скорочення чисельності населення відбулося за рахунок міських жителів - на 47,1 тис., у той час як у сільській місцевості чисельність населення за цей період збільшилася на 16,7 тис. чол. За інформацією, оприлюдненої прес-службою Міністерства юстиції України, в 2008 році вперше за багато років народжуваність в Закарпатті перевищила смертність.

У I кварталі 2009 року перевищення народжуваності над смертністю склало 2% , у II - вже 7%, за підсумками 2010 року - 19%. Переважна більшість жителів області - 62,9% - проживає в сільській місцевості. Чисельність населення одного села в Закарпатті в середньому становить 1400 (середній показник по Україні - 1,7 тис.). Найбільшим за чисельністю населення не тільки в області, а й у всій Україна є переважно гірський Тячівський район, на території якого проживає 13,7% жителів краю. Найменшим є населення Воловецького району, чисельність якого становить 2,1% загальнообласної. П'ята частина населення проживає в 192 населених пунктах області, які мають статус гірських. Національний склад За переписом 2001 року: Українці - 1 010 127 (80,5%) (з русинами) Угорці - 151 516 (12,1%) Румуни - 32 152 (2,6% ) Росіяни - 30 993 (2,5%) Цигани - 14 004 (1,1%) Словаки – 5 695 (0,5%) Німці - 3 582 (0,3%) Білоруси - 1 540 (0,1% ) Євреї – 565 (0,05%) Поляки - 518 (0,04%) Молдавани - 516 (0,04%)


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 49 гостей на сайті

Українська нація © 2011-2018