Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
Полтавська область

Полтавська область - область в центрі України. Межує на заході з Черкаською областю, на північному заході з Київською областю, на півночі - з Чернігівською та Сумською областями, на сході - з Харківською областю, на півдні - з Кіровоградською та Дніпропетровською областями України.  

Протяжність території з півночі на південь 213,5 км., а із заходу на схід 245 км.

Адміністративний центр Полтавської області - місто Полтава.

Число адміністративних одиниць, рад та населених пунктів області:

районів - 25; районів у містах - 5; населених пунктів - 1862, у тому числі: сільських - 1826; міських - 36, в тому числі: селищ міського типу - 21; міст - 15, в тому числі: міст обласного значення - 5 ; міст районного значення - 10; сільських рад - 467.

Місцеве самоврядування в області здійснює Полтавська обласна рада, виконавчу владу - обласна державна адміністрація. Главою області (губернатором) є голова облдержадміністрації, який призначається Президентом України.

У Полтавській області 25 районів:

Великобагачанський район; Гадяцький район; Глобинський район; Гребінківський район; Диканський район; Зіньківський район; Карлівський район; Кобеляцький район; Козельщинський район; Котелевський район; Кременчуцький район; Лохвицький район; Лубенський район; Машівський район; Миргородський район; Новосанжарський район; Оржицький район ; Пирятинський район; Полтавський район; Решетилівський район; Семенівський район; Хорольський район; Чорнухинський район; Чутівський район; Шишацький район.

Міста обласного значення:

Полтава; Комсомольськ; Кременчук; Лубни; Миргород.

Міста районного значення: Гадяч; Глобине; Гребінка; Зіньків; Карлівка; Кобеляки; Лохвиця; Пирятин; Хорол; Червонозаводське.

Полтавщина розташована у лісостеповій зоні. Ліси вкривають 8,5% території; ґрунти — в основному середньо-гумусові чорноземи.

По території області протікає 146 річок загальною довжиною 5101 км. Річки області належать басейну Дніпра: ліві притоки — Сула, Псел, Ворскла, Оріль. На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ.

Клімат: помірно континентальний. Середня температура липня +25 °C, січня −6,5 °C. Опади бувають переважно влітку у вигляді дощів.

Гадяч — кліматичний курорт лісової зони, розташований на березі р. Псел; Ліщинівка — лісовий кліматичний курорт, розташований на березі р. Ворскла; Миргород — рівнинний бальнеологічний і грязьовий курорт лісостепової зони.

46 заказників, у тому числі 11 державного значення; 92 пам'ятки природи, серед яких — 1 державного значення; Устимівський дендропарк (Устимівка); 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 державного значення; 10 заповідних урочищ.

За кількістю населення Полтавщина займає 11 місце серед областей України і на її території проживає на 1 січня 2011 р. в області, за оцінкою, чисельність наявного населення становила 1487,8 тис. осіб.[17] Упродовж 2010 р. чисельність населення зменшилась на 11,8 тис. осіб, або на 7,9 особи у розрахунку на 1000 наявного населення. Чисельність населення зменшилась виключно за рахунок природного скорочення (11,9 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (47 осіб).

Порівняно з 2009 р. обсяг природного скорочення зменшився на 189 осіб, а його інтенсивність залишилася на тому ж рівні і становила 8,0 особи у розрахунку на 1000 наявного населення.

Народжуваність у 2010 р. зменшилась порівняно з 2009 р. з 9,8 до 9,5 живонароджених у розрахунку на 1000 наявного населення, а смертність — з 17,8 до 17,5 особи на 1000 наявного населення.

Серед прибулих із-за меж України у Полтавську область на постійне місце проживання колишні мешканці країн СНД становили 85,0%, інших країн — 15,0%. Серед вибулих переважна більшість також прямувала у країни СНД — 62,1%, тоді як в інші країни — 37,9%.

Національний склад населення однорідний, українців близько 90%. Густота населення 60 чоловік на кв.км. Приблизно 1000 тис. чоловік населення області це жителі міст.

Вікова структура і міського, і сільського населення області характеризується постарінням. Жіноче населення переважає над чоловічим.

У повоєнний період Полтавщина, як і вся Україна, була охоплена процесом міжнаціональних міграцій. Багатьох молодих фахівців — випускників вищих і середніх спеціальних навчальних закладів — направляли на роботу не лише в різні області УРСР, але й у інші республіки СРСР, а в Україну, відповідно, — представників різних республік, перш за все з Російської Федерації. Чимало комсомольців і молоді з різних кінців СРСР їхало на спорудження Дніпровського (нині Полтавський) гірничо-збагачувального комбінату та на інші новобудови. Тому у період між 1959—1989 рр. відбулися помітні зміни в національному складі населення. Частка українців зменшилася за цей період з 93,4% до 87,6%, а росіян збільшилася відповідно із 5,12% до 10,2%. Зросла чисельність білорусів, вірменів, молдаван, азербайджанців, узбеків та представників інших народів, зменшилась питома вага євреїв, з'явилися удмурти, угорці, корейці.

Політика в СРСР була спрямована на міжнаціональне зближення, консолідацію народів і народностей, на переселення в інші республіки корінного населення, перш за все інтелігенції, здорової робочої сили з метою утворення єдиного радянського народу. Значний відтік населення з Полтавщини в радянський період був пов`язаний з індустріалізацією країни, будівництвом промислових районів Уралу, Кузбасу, Донбасу, у повоєнний період — з відбудовою Донбасу, освоєнням цілинних земель у східних регіонах, зі спорудженням БАМу тощо.

Розпад СРСР обумовив етнічні міграції, дещо позначився притік в область етнічних українців, а в зв`язку з трагічними подіями на Північному Кавказі — і представників кавказьких народів[23].

За попередніми підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р. всього по Полтавській області нараховувалося 1 630,1 тис. мешканців, зокрема міського населення — 956,7 тис. чол. (58,7%), сільського — 673,4 тис. чол. (41,3%), чоловіків — 747,4 тис. осіб (45,9%), жінок — 882,6 тис. (54,1%). Жінок на 1000 чоловіків припадало 1181. У п`яти містах області населення становило: у м. Полтава всього 318 тис., із них чоловіків — 147,4 тис., жінок — 170,6 тис. У м. Кременчук населення 234 тис., у тому числі чоловіків — 108,1 тис., жінок - 125,9 тис. У м. Комсомольськ із населеними пунктами, підпорядкованими міськраді, — 54,3 тис. чол., у тому числі міського 51,7 тис., сільського — 2,6 тис., чоловіків — 25,4 тис., жінок — 28,9 тис.; у м. Лубни 52,6 тис. населення, із них чоловіків — 23,9 тис., жінок — 28,7 тис.; у м. Миргород — 42,9 тис. жителів, із них чоловіків — 19,9 тис., жінок — 23 тис. осіб.

За переписом 2001 р. помітні зміни і в національному складі населення області. Українці на той час становили 1 481 167 осіб (91,36%), росіяни — 117 071 (7,22%), білоруси — 6 309 (0,39%), вірмени — 2 678 (0,17), євреї — 1 843 (0,11%), татари — 819 (0,05%), німці — 712 (0,04%), грузини — 613 (0,04%), болгари — 364 (0,02%), угорці — 349 (0,02%), узбеки — 250 (0,01%), решта — представники інших націй і народностей. І до останнього часу демографічна ситуація на Полтавщині не поліпшується. На 1 червня 2007 р. чисельність наявного населення в області становила 1533,6 тис. осіб. Упродовж січня-травня 2007 р. кількість жителів на теренах області зменшилася на 6,9 тис. осіб, або на 10,9 особи на 1000 чол. Населення.

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають паливна, харчова промисловості, машинобудування і чорна металургія. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів складає 77%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 374 промислових підприємства, окрім того, функціонує 618 малих промислових підприємств.

На території Полтавської області функціонують всі (за винятком морського) види транспорту — залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між: собою, формуючи транспортну систему.

Провідне місце за вантажнооборотом в області належить трубопровідному і залізничному транспорту (8053,3 млн. т км), а за пасажирооборотом — автомобільному (1863,9 млн. пас. км) і залізничному (1716,6 млн. пас. км).

Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України. Так, займаючи 4,8% території України, на якій проживає лише 3,3% населення країни, частка Полтавщини у структурі транспорту характеризується наступними показниками: за експлуатаційною довжиною залізничних колій загального користування — 3,9% за довжиною автомобільних доріг з твердим покриттям — 5,4% за вантажнооборотом автомобільного транспорту — 5%.

За період з 1990 по 2006 рік спостерігається загальне зменшення перевезення вантажів (141,4 млн. т. у 2006 р., проти 282,6 млн. т. у 1990 році).

Основні залізничні вузли — Полтава, Кременчук, Гребінка, Ромодан. Велике транспортне значення має Дніпро. Річка Сула судноплавна.

На території Полтавської області основними видами зв'язку виступають:

Поштовий; телеграфний; міський і сільський телефонний; телефонний міжміський (включаючи міжнародний); дротове мовлення; передача і прийом телевізійних і радіопрограм; радіозв'язок; комп'ютерний; мобільний.

Доходи підприємств від подання послуг зв'язку у фактичних цінах постійно збільшується (1995 рік — 31,1 млн. грн., 2006 рік — 534,3 млн. грн.). В структурі доходів провідне місце займає мобільний зв'язок (250,0 млн. грн. та міжнародний зв'язок 106,8 млн. грн.).

Аналіз надання послуг підприємствами зв'язку загального користування свідчить, що з 1990 по 2006 рік значно скоротилось відправлення газет і журналів (з 104,3 млн. до 18,0 млн.), листів (з 61,1 млн. до 10,6 млн.), телеграм (з 2,3 млн. до 0,1 млн.), посилок (з 1,5 млн. до 0,3 млн.). Поряд з тим, майже в 4 рази збільшилися обсяги надання міжміських телефонних переговорів (включаючи міжнародні) (з 20 млн. в 1990 році до 82,6 млн. в 2006 році).

Телефонний зв'язок загального користування Полтавської області функціонує на базі 722 автоматичних телефонних станцій (2006 р.), з яких 176 діє в міських поселеннях, а 546 — в сільських. Діє 438,6 тис. номерів, з яких 83,8% в міських поселеннях. В останні роки спостерігається різке підвищення кількості абонентів мобільного зв'язку (з 0,6 тис. одиниць в 2000 році до 1516,4 тис. одиниць в 2006 році), що в свою чергу призвело до зменшення потреб в домашніх телефонних апаратах (з 125 тис. одиниць в 1990 році до 52 тис. одиниць в 2006 році.).


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 30 гостей на сайті

Українська нація © 2011-2018