Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
Михайло Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський народився 17 вересня 1866 р. в містечку Холм, в сім'ї викладача гімназії. Дитинство провів на Кавказі, закінчив Тіфліської гімназію. У 1886-90 навчався на історико-філолологічному факультетіті Київського університетету, залишений при ун-ті професорським стипендіатом.

У 1894 захистив магістерську дисертацію і отримав кафедру укр. історії у Львівському ун-ті, керував нею близько 20 років, залишаючись росссійской підданим.

У суспільно-політичній діяльності був близький до радикальних українських колам. Став ідеологом національного руху: його концепція історії Україна обгрунтовувала історичну виправданість боротьби українців за національне звільнення і вимога автономії ("Нариси з історії українського народу", 1904; "Історія України - Руси", 8 томів, 898-1913). Статті Грушевського про українські питання друкувалися в російських газетах. У 1906 Грушевський приїжджав до Петербурга, де зблизився з місцевими українськими діячами, заснував журнал "Укр. Вісник", видав СБ своїх статей "Звільнення Росії та українські питання". У 1907 в Києві очолив Укр. науч. т-во. Один з лідерів створеного в 1908 ТУПА (Товариство Украiнська поступовцiв - Т-во укр. Прогресистів) - укр. ліоерально-демокр. організації, що стояла на платформі конституційно-демократичного ладу і автономії Україна, близької за політикою, орієнтації до кадетів. У 1914 заарештований як прихильник "мазепинства" і після кількох місяців в'язниці в лютому 1915 висланий до Симбірська; в кінці 1915 Грушевському вдалося домогтися дозволу (за допомогою акад. АА Шахматова) на переїзд у Казань, через рік - до Москви.

Після Февр. рев-ції 1917 в Києві. 4 березня була створена Центр. Рада, що очолила український національний рух; Грушевський був заочно обраний її попередником. 14 березня прибув до Києва як загальновизнаний національний авторитет і лідер. Послідовно і енергійно Грушевський став домагатися автономії Україні - у своїх програмних статтях, у публічних виступах і в політиці керованої ним Центр. Ради.

14-15 березня був присутній на губернаторському з'їзді на Київщини, 19 березня брав участь в українській маніфестації, організованої Центральною Радою (бл. 100 тис. учасників), двічі виступав із закликом боротися за автономію Україну, заявив, що настав час "створити українське Народовладдя і державність, право Україна в союзі з іншими народами Європи в федеративній республіці Російської". У виданій у Києві в 1917 брошурі "Звiдки пiшло украiнство i до чого воно йде" ("Звідки з'явилося українство і до чого воно йде") писав: "Українці не мають наміру відділятися від Російської Республіки. Вони хочуть залишитися в добровільній та вільної зв'язку з нею "(с. 14). Виступаючи на межпарт, конференції соц. орг-цій (поч. квітня.), відстоював позиції Центральної Ради, доводив безпідставність висунутих проти неї обвинувачень в "сепаратизмі" і "шовінізмі".

У ст. "Чи Україні тiльки для украiнцiв?" ("Чи тільки для українців Україна?") Підкреслював: "Ми думаємо якраз, що Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хоче працювати на благо краю і його жителів. І кожен, хто поділяє такі погляди, дорогий співгромадянин для нас, незалежно від того, хто б він не був - великорос, єврей, поляк, чех "(" Нова Рада ", 1917, № 15).

Будучи одним з лідерів ТУПА (25-26 березня керував роботою його з'їзду), Грушевський все більше розходився в поглядах з ліберально-демокр. крилом укр.руху і став членом Укр. партії соціалістів-революціонерів (УПСР) (організаційно оформилася в березні). Разом з укр. з-д. укр. есери становили соц. більшість у Центр. Раді. У своїй гос. діяльності Грушевський був последоват. провідником політ. лінії УПСР.

Керував роботою Укр. нац. конгресу (5-7 квітня): по вступить. доповіді виклав свою політ. програму, гл. змістом до-рій було досягнення автономії Україні; таємним голосуванням обраний попер. укр. Центр. Ради (УЦР), очолив також і виконає, к-т - Малу Раду. Брав участь в роботі трьох українських військових і селянського з'їздів. Отримавши від Тимчасового. пр-ва відмова в наданні Україна автономії до розгляду і вирішення цього питання. Грушевський заявив 3 червня на хрест. з'їзді, що український народ повинен сам вирішувати свою долю.

Грушевський керував діями УЦР, яка проголосила свій 1-й Універсал. Після урочистостей, оголошення 1-го Універсалу 12 червня Грушевський сказав, що тепер українці будуть самі творцями свого життя. 23 червня на пленумі УЦР доповідав про формування першого укр. пр-ва - Ген. Секретаріату.

Разом з В.К. Винниченко вів переговори з делегацією Тимчасового. пр-ва (А. Ф. Керенський. М. І. Терещенко, І. Г. Церетелі) 29-30 червня в Києві, в результаті чого були досягнуті угоди і прийнята "Декларація Тимчасового. пр-ва до укр. Раді від 2 липня. 3 липня на пленумі УЦР, після того як був зачитаний 2-й Універсал УЦР, Грушевський заявив, що фактич. отримана автономія Україні з законодав. і виконає, органами - Радою і Секретаріатом.

Посилилися міжпартійні розбіжності змусили Грушевського подати 6 липня у відставку з поста попер. УЦР, проте відставка не оила прийнята. У сірий. авг.фракція укр. есерів в УЦР (не без участі Грушевського) домоглася відставки Ген.Секретаріату на чолі з с-д. Винниченко, приводом для до-рій послужило бурхливе обговорення "Брешемо. Інструкції Ген. Секретаріату Тимчасового. Пр-ва на Україну" від 4 авг. про його функціях і структурі.

10-15 сент. попер. скликаного УЦР З'їзду представників національностей, які добивалися перетворення Росії у федерацію авт. нац. областей.

УЦР та її попер. засудили Жовт. озброєння. Відновити. в Петрограді і не визнали РНК 7 листопада на засіданні Малої Ради Грушевський виступив з промовою, де заявив, що потрібні вирішить, кроки для зміцнення влади. Далі Грушевський зачитав 3-й Універсал, який проголосив Українську Народну Республіку (УНР) як федеративну частину Російської Республіки.

9 січня. 1918 на закритому засіданні Малої Ради Грушевський запропонував свій проект 4-го Універсалу. З трьох представлених проектів (Винниченко, М. Шаповала і Грушевський) був обраний його текст як основа совм. редакції - відтепер України проголошувалася незалежною д-вою. Грушевський розробляв концепцію незалежного демокр. укр. гос-ва з орієнтацією на Європу, роздумував про майбутнє адм.-тер. пристрої, ставив питання про держ. символіці. ден. одиниці і т.п. - все це увійшло в СБ "На порозi ново? Украiни" - "На порозі нової України" (К, 1918).

26 січня. сов. війська зайняли Київ. Центр. Рада і пр-во УНР виїхали на Волинь.Повернутися вони змогли під прикриттям ньому. військ, після укладення делегацією УНР Брест-Литовського угоди з країнами Четверного союзу. Після повернення Грушевський продовжував залишатися попер. УЦР і проводив в ній ту ж політ, лінію. Писав у ст. Повороту не буде "(" Повороту не буде "):" Зберігаючи укр. державність, будемо будувати міцну твердиню, до якої не зможе підступитися поліцейсько-бюрократичний. реакція. Зміцнюючи авторитет нашої соц. Центр.Ради і її соц. мін-ва, хочемо зробити нашу Україну твердою фортецею соціалізму.Будемо будувати республіку не для буржуазії, а для трудящих мас України і від цього не відступимо! "(" На порозi нової України ", с. 84).

УНР переживала кризу, політика її пр-ва не влаштовувала значну частину селянства. Раді міністрів не вдалося опанувати ситуацію, влада на Україні практично не було, панували хаос і анархія, що не влаштовувало і німий. окупації.влади. 28 квітня на засіданні Центр. Ради німцями було заарештовано кілька міністрів УНР: Грушевський заявив німецькому командуванню протест. 29 квітня Рада прийняла конституцію і обрала Грушевського президентом Української Народної Республіки. У ніч з 29 на 30 квітня відбувся державний переворот, УНР припинила своє існування, була проголошена Українська Держава на чолі з гетьманом П.П. Скоропадським.

Після перевороту Грушевський жив у Києві, відійшов від політики і повернувся до наукової роботи. Відмовився від співпраці з новою адміністрацією, не увійшов до комісії з орг-ції Української Академії наук (УАН), мотивуючи це тим, що не може співпрацювати з режимом, знищили демокр. укр. гос-во. У лютому 1919 Грушевський переїхав до Кам'янця-Подільського, редагував газ. "Голос Подiлля" ("Голос Поділля"), працював над підручником історії для укр. шкіл.

В кін. Березень 1919 виїхав за кордон. Організував Укр. социологич. ін-т (у Відні, потім у Празі), видавав орган УПСР ж. "Борiтеся - поборете" ("Борітеся - поборете"). Засудив Варшавський договір С.В. Петлюри з Ю. Пілсудським. У 1922 відійшов від політичної діяльності. В кінці 1923 обраний академіком ВУАН, у березні 1924 повернувся на Україну. Очолив Історичну секцію ВУАН і ряд його комітетів - історико-географічну, культурно-історичну, фольклорну, відновив видання ж. «Україна». У 1931 Грушевському були пред'явлені звинувачення в "контрреволюційній діяльності", однак після арешту і допитів в Харкові та Москві було звільнено. Жити і працювати йому було призначено в Москві (ще в 1929 Грушевський був обраний дійсним членом АН СРСР).


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 43 гостей на сайті

Кого Ви вважаєте Великим українцем?
 
Українська нація © 2011-2017