Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
Я хтів життю кінець зробить...

Я хтів життю кінець зробить,

Марну лушпину геть розбить,

Хотів зусиллям власних рук

Здобути вихід з страшних мук,

Хотів я вирваться з ярма

Твойого чару – та дарма!

Зусиллям всім наперекір

У мні трусливий, підлий звір

Бунтуєсь, плаче, мов дитя, –

Сліпая привичка життя,

Прив’язання до тих кутів,

Де я не жив, а животів,

До праці, що з’їдає дни,

А замість рож дає терни,

До того краю, що, мов смок,

Із серця ссе найкращий сок,

Аж висхне віра в нім жива, –

Тоді отрути долива.

Я чую се – не варто жить,

Життям не варто дорожить,

Тебе утративши навік,

Я чую се – єдиний лік,

Се кулька в лоб. Та що ж, хитка

Не піднімається рука.

Увесь свій жаль, увесь свій біль,

Хтів я в одну звернути ціль, -

В один набій страшний, як грім,

Зібрать свою всю силу в нім

І вилить голосно, мов дзвін,

Остатній спів, страшний проклін,

Такий проклін, щоб мерзла кров,

В ненависть зстилася любов,

Змінялась радість в темний сум,

І щоб краси не бачив ум,

І щоби уст цурався сміх,

І від повік би сон відбіг,

Тюрмою б весь зробився світ

І в лоні мами гиб би плід –

І сей проклін, душе моя,

Хотів на тебе кинуть я

За насміх твій, за весь твій чар,

За той болючий, клятий дар –

З тернових колючок букет.

Та в серці мойому поет

Бунтуєсь, плаче’, мов дитя,

Для нього ти краса життя,

Струя чуття, пісень пора –

Проклін у горлі завмира.


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 12 гостей на сайті

Українська нація © 2011-2018