Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
І він явивсь мені. Не як мара рогата...

І він явивсь мені. Не як мара рогата,

З копитами й хвостом, як виснила багата

Уява давніх літ,

А як приємний пан в плащі і пелерині,

Що десь його я чув учора або нині –

Чи жид, чи єзуїт.

Спинивсь. Лиця йому у пітьмі не видати.

Зареготавсь та й ну мене в плече плескати.

“Ха-ха! Ха-ха! Ха-!ха!

Ось повість! Куріоз! Ось диво природниче!

Пан раціоналіст, безбожник – чорта кличе!

Ще й душу напиха!

Мій панцю, адже ж ви не віруєте в бога!

Я ще недавно чув край вашого порога –

Підслухую не раз –

Як голосили ви, так просто конфіскабль:

“Ne croyant pas au Dieu je ne croye

pas au diable!”

Що ж сталось нині з вас?

Невже ж я – а, pardon, що зараз не

представивсь!

Та думаю, що ви, хто я є, догадались –

Невже ж я ближчий вам

Чи можливіший вам здаюсь від пана бога?

Чи легша вам здалась до сатани дорога,

Аніж на небо там?

Спасибі вам за се довір’я! Розумію!

У вас бажання є, ви стратили надію,

Сказали: як біда,

То хоч до жида йди чи пак до чорта; що там,

Що стільки літ його мішали ви з болотом

Кричали: чорт – луда!

Ось бачите, куди веде неосторожність!

Ускочили в таке, що хоч вдаряйсь в побожність

Або до чорта в путь!

Та ще й з душею! Ах! Даруйте за нечемність!

Сміяться мушу знов. Пекельна се приємність

Від вас про душу чуть.

Сто тисяч літ горіть готові? Ха-ха! Друже!

Се спорий шмат часу! А ще недавно дуже

Чи не казали ви:

“Душа – то нервів рух?” Значить, загинуть нерви.

То і душі капут! То як же се тепер ви

Згубили з голови?

І що ж, скажіть мені, оферта ваша варта?

Се ж в газардовій грі фіктивна, кепська карта.

Чи чесно се, скажіть?

Вам хочесь те і те... конкретне, а мені ви

Даєте пшик. Се стид! Не думав, що такі ви,

І з чортом так не слід!

А втім, голубчику, оферта ваша пізна!

Та ваша душенька – се коршма та заїзна, –

Давно в ній наш нічліг.

Чи я дурний, у вас добро те купувати,

Що й без куповання швиденько буду мати

Без клопотів усіх!

І знайте ще одно. Ота, що так за нею

Ви побиваєтесь і мучитесь душею,

Є наша теж якраз.

Спішіться ж, паночку, до пекла, як до балю!

Там власноручно сам віддам вам вашу кралю.

Au revoir у нас!”

Ще раз зареготавсь і по плечі легенько

Мене він поклепав та й геть пішов швиденько,

Мов пильне діло мав.

А я стояв, мов стовп, лице моє горіло,

Стид душу жер; замість добуть, на що кортіло,

Я ще від чорта облизня спіймав!


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 58 гостей на сайті

Українська нація © 2011-2018