Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
Ліна Костенко

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів Київської області. Батьки майбутньої поетеси - порядні високоосвічені люди - були вчителями. Батько знав дванадцять мов, був тямущим у всіх навчальних предметах і викладав їх у школі. Сім'я Костенко терпіла суворі переслідування в роки сталінщини.

Батько був репресований, десять років поневірявся в жахливих концтаборах.

Раннє дитинство Ліни минало «над берегами вічної ріки» - на Дніпрі. Коли дівчинці виповнилося 6 років, сім'я перебралася до Києва. Тут донька закінчила середню школу, вчилася в педагогічному інституті. У 1952 році вступила до Московського літературного інституту, який закінчила з відзнакою (1956).

Літературний талант у дівчини прокинувся рано - друкувати свої вірші Ліна Костенко почала десь із шістнадцяти років. Перша її книжка «Проміння землі» була опублікована в 1957 році, друга «Вітрила» - в наступному 1958 і третя «Мандрівки серця» побачила світ у 1961 році.

Уже в перших книжках Ліна Костенко постала перед читачами поетом чесним і безкомпромісним, мислячим і самобутнім. Читачі і критика сприйняли її твори прихильно. Всі переконалися, що в українську поезію прийшов справжній майстер слова.

На Україну тим часом упала чорна хмара стагнації та застою. Будь-яке живе слово, яке не вкладалося у тісні рамки вузьколобого мислення примітивних критиків і сумнівних поціновувачів духовних багатств народу, безжально тупцювала. На Ліну Костенко впало покарання, яке могло статися хіба що за часів середньовічної інквізиції. Поетесу спробували відірвати, затиснути, сховати від народу: шістнадцять років новітні яничари удавали, що такого поета як Ліна Костенко просто не існує. Так, її книгу віршів «Зоряний інтеграл» (1963), понівечену, але все ж набрану, було наказано розсипати. Така ж доля спіткала і наступну збірку «Княжа гора» (1976): її теж по владному велінням зверху було розсипано. Тільки зрідка протягом шістнадцяти років у газетах і журналах з'являлися невеликі добірки віршів Ліни Костенко. Мужня жінка, мати двох дітей не мала майже ніяких засобів для існування. І все ж творила!

В останні роки застою чиновники змушені були дати дозвіл опублікувати нові твори Ліни Костенко: збірку віршів «Над берегами вічної ріки» (1977), історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), наступну книгу поезій «Неповторність» (1980). За ці дві останні публікації Ліна Костенко удостоєна високого звання лауреата Шевченківської премії.

«Сад нетанучих скульптур» (1987) - книга другої половини вісімдесятих років. Високої оцінки літературознавців і критиків заслужили поема-балада «Скіфська одіссея», драматичні поеми «Сніг у Флоренції» і «Дума про братів Неазовських».

У 1989 році виходить збірка її віршів «Вибране». Ніякі заборони і дискримінації не змогли заглушити чесного і високоталановитого слова Ліни Костенко.

Пізніше вона стала почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», її завжди обожнювали студенти і з трепетом ходили на її лекції, пишаючись тим, що можуть слухати «титана» українського слова.

У неї чимало регалій: почесний доктор Чернівецького національного університету (2002), лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність»), лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги (2000). Також нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

Всі ці заслуги ніколи не стануть показником істинного світогляду поетеси, поки ви не візьмете в руки її збірки; поки ви не помітите, як пролетів день за читанням її поезій; поки ви не прочитаєте «Маруся Чурай» і не задумаєтеся про долю українських жінок.

Ліна Костенко бачила світ по-новому, вона ніколи не прикрашали, завжди говорила чисту правду.


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 54 гостей на сайті

Кого Ви вважаєте "Великим письменником України"?
 
Українська нація © 2011-2017