Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
Павло Тичина

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 в с. Піски на Чернігівщині, в родині дяка Григорія Тичини. Відбувається він з козацького роду (пращур його був полковником у Богдана Хмельницького). Сім'я була багатодітною і убога, бо Павло міг учитися тільки по в чернігівській бурсі, а потім у духовній семінарії (1907-1913 рр.).

З дитинства Павло Тичина виявив здібності до віршування, малювання і музики, з першого класу бурси співав у семінарському, а потім у міському самодіяльному хорі. Мав чудовий голос, абсолютний слух і грав на багатьох музичних інструментах, чудово володів пензлем.

У 1908 р. з'являються його перші самостійні поетичні твори, в яких відчувається вплив народних українських пісень і творів Тараса Шевченка. Він пише і душевно ліричні картини природи, сповнені то ніжних, то контрастно багатих, фарб, тонів, відтінків, і суворі замальовки реальної дійсності. Після закінчення семінарії Павло Тичина вступив до Київського комерційного інституту (1913-1917 рр..), Підробляв помічником хормейстера в українському театрі М. Садовського, в редакції ліберального україномовного журналу «Світло», газеті «Рада».

Щиро привітав Павло Тичина національно-визвольні події в Києві 1917 року, про що, зокрема, свідчать його твори. Поет не тільки бачив історичне пробудження українського народу, але і оспівував його як найвищий прояв духовності. З великою силою віри Павло Тичина продовжує оспівувати оновлену Україна, все радянська держава і в творах таких збірників. Адже Україні 20-х років - республіка могутнього державного, соціального, національного, духовного відродження. Тоді ж Павло Тичина пише і свою соціально-політичну драму «Чистила мати картоплю», в якому з вражаючою силою розкриває ознаки кризи соціально-політичних процесів у державі. Павло Тичина був підданий критиці, приписані навіть націоналістичні акценти. Але він з гідністю відкинув звинувачення, стверджуючи, що у творі домінує сувора, гора, але щира вистраждана правда.

Після переїзду до Харкова (1923 р.) Павло Тичина з головою занурюється в суспільне і літературне життя. У 1923-1924 рр.. працює співредактором народженого політикою «українізації» журналу «Червоний шлях», бере активну участь в різних сферах суспільно-культурного життя. Павло Тичина вірив у конституційну суверенність Радянської України у складі СРСР і багато робив для становлення української літератури, музики, театрального мистецтва. У відповідь влада все частіше і суворіше критикує і звинувачує Павла Тичину в «буржуазному націоналізмі» і «протягуванні національного дурману». Яскравий талант Павла Тичини був деформований умовами тоталітарного режиму. При складних суспільно-політичних умовах 1930-х років Павло Тичина був змушений всупереч історичній правді оспівувати революційний героїзм, прославляти радянський патріотизм і інтернаціоналізм, возвеличувати Сталіна і більшовицьку партію. Щоб утриматися на «Голгофі слави», як висловився Василь Стус, Тичина мав з роками перетворитися на «живу мумію».

У роки війни з фашизмом Павло Тичина під час евакуації перебував в Уфі. Найбільшим досягненням воєнних часів стала його поема «Похорон друга», написана пізньої осені 1942 р., в найбільш напружені дні історичної битви на Волзі. У післявоєнний період Павло Тичина активно займається громадською діяльністю. З 1947 р. він член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології; 1943-1948 рр.. - Міністр освіти УРСР; 1953-1959 рр.. - Голови Президії Верховної Ради УРСР, заступника голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР. У 1967 р. Павло Тичина отримав звання Героя Соціалістичної Праці.

Численні збірки поета виходили й у повоєнні роки, хоча жодна вже не набула такого широкого звучання. Часом можна почути: але в останні роки Павло Тичина тільки оспівував дійсність застійних років, його талант згасав. І в цьому є частка правди. У дусі тодішніх переконань Павло Тичина видав низку агітаційних поезій «на злобу дня». Остання збірка «Срібна ніч» вийшов в 1964 р. Не стало поета 16 вересня 1967 Уже після його смерті вийшли збірка «У серці моєму», симфонія «Сковорода», де Павло Тичина відкрився новими гранями таланту.

Незважаючи на згубний для творця вплив тоталітарної системи, заручником якої він був, Павло Тичина в галузі поезії, прози, публіцистики, а також у науково критичних працях виявив себе одним із найосвіченіших радянських письменників, творчість якого належить до вершини української поезії і кращих традицій поезії світового рівня. Доля Павла Тичини - це доля його нації. Є в ній трагічні сторінки, хворобливі невдачі, але домінує жага життя, енергія творення, високий ідеал справедливості.

{social}

 


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 56 гостей на сайті

Кого Ви вважаєте "Великим письменником України"?
 
Українська нація © 2011-2017