Українська нація

працюємо для вас...

Українська нація | Українська нація
Олександр Олесь

Олександр Іванович Кандиба народився 4 грудня 1878 в селі Верхосулі поблизу Білопілля Сумської області. Тут минало й дитинство майбутнього поета. Навчався Олександр спочатку в Дергачівській хліборобській школі, а після її закінчення в Харківському ветеринарному інституті.

На період навчання в хліборобській школі припадають його перші поетичні досліди, що містилися в рукописних збірках, О. Олесь складав з своїм шкільним другом - майбутнім відомим російським письменником К. Треньова.

Після закінчення Харківського ветеринарного інституту О. Олесь працює за фахом спочатку у Харкові, а потім у Києві.

Знаменною подією в житті молодого поета була його поїздка влітку 1903 року в Полтаву на свято відкриття пам'ятника зачинателя нової української літератури Івану Петровичу Котляревському.

З захопленням слухав Олесь промову Михайла Коцюбинського, який перед багатолюдними зборами полтавчан і гостей високо піднімав ім'я Котляревського, що «бере з-під сільської даху 'пісню народну» і переносить її в літературу. Вдумливе обличчя Коцюбинського, яке світилось любов'ю до людей, теплий, проникливий погляд його темних очей глибоко запали в душу молодого поета.

Зустрів Олесь у Полтаві ще багатьох інших відомих письменників: Панаса Мирного, Лесю Українку, Володимира Короленка, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого, Василя Стефаника.

Устами кращих своїх представників, які виступали на відкритті пам'ятника, український народ стверджував, що він живий, що ні російський царизм, ні австро-угорські магнати, ні румунські бояри не вбили його душі, його мови, його культури.

На цьому святі Олесь, як ніколи, відчув себе сином великого народу, що бореться за своє соціальне і національне визволення. І зазвучали струни душі молодого поета. Зазвучали ніжно, часом сумно, але все ж життєствердно. Народжувався новий поетичний талант. Налаштовувало його на героїчний лад саме життя. Адже це був переддень революції 1905-1907 років, коли по всій Росії звучало Горьковському «Нехай сильніше вдарить буря», а слідом за ним «Хай гине цар» Лесі Українки.

Перша збірка віршів О. Олеся вийшла в світ в 1907 році в Петербурзі під назвою «З журбою радість обнялась». Від неї повіяло молодою свіжістю, юнацькою щирістю і безпосередністю. Повіяло здоровими настроями молодої душі, що прагне світла й боротьби за оновлення рідного краю, людського життя.

На 1905-1907 роки припадає розквіт таланту поета. Під впливом загального революційного піднесення, що охопило всю країну, він написав немало талановитих поезій, в яких звучав пристрасний заклик до боротьби за свободу всіх трудящих.

У кращих творах, що увійшли до збірки «З журбою радість обнялась», Олесь відтворив подих революції 1905 року, щире захоплення революційними подіями, в яких бачив світанок нового життя пригноблених царизмом народів.

І все ж поет не став послідовним співцем революції. Будучи далеким від марксистських поглядів на розвиток суспільства, Олесь не задумувався над складністю шляхів соціальної боротьби, чітко не бачив рушійних сил революції, її кінцевої мети. Революція для нього - це загальна боротьба за свободу, це «диво», коли «вільні й рівні стануть люди і здійснять мрії всі ураз».

Зосередившись з 1907 р. на літературній роботі, О. Олесь за десять років (1907-1917 рр.) видав п'ять поетичних збірок. Чотири з них назв не мали, тільки порядкові номери. Більше талановитих творів, що виражали думи, почуття, настрої простих людей, зустрічаємо в перших двох збірках. У наступних трьох переважають настрої, суму і втоми.

На рубежі XIX і XX століття українська література розвивалася в складних історичних умовах. Особливо важко довелося українській літературі в останнє десятиліття перед Жовтневою революцією, коли не стало Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Івана Франка.

В цей час виникає безліч літературних течій, представники яких часто за модними лозунгами «чистого мистецтва» приховували свої вузькі класові інтереси, виступали проти передових традицій української та російської революційно-демократичної літератури, сіяли ворожнечу між народами. В таких умовах письменники, не мали чіткої політичної програми, гойдалися в своїх поглядах, у своїй творчій діяльності.

У 1919 р. поет покинув свою батьківщину і опинився в таборі націоналістичної еміграції. 1925 прожив він за межами України у важкій тузі за рідним краєм. З 1923 року до останнього дня свого життя (22 липня 1944) жив у Чехословаччині.

В еміграції писав О. Олесь поезії туги і жалю за втраченою батьківщиною, писав казки, а також сатиричні твори, в яких висміював націоналістичну емігрантську верхівку.

Останні роки поет жив на самоті, в бідності. У нього навіть не було коштів на лікування.

Помер Олександр Олесь у Празі. Там він і похований.


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Реклама

На даний момент 76 гостей на сайті

Кого Ви вважаєте "Великим письменником України"?
 
Українська нація © 2011-2017