У Херсоні 23 вересня 2026 року загинув військовослужбовець і волонтер Олег Павленко — один із тих, хто після руйнування Каховської ГЕС рятував цивільних із затопленого лівобережжя Херсонщини. Його історія стала частиною книжки письменника і військовослужбовця Євгена Ліра «Повінь», присвяченої людям, які пережили російську окупацію, катастрофу на Дніпрі та боротьбу за життя після великої води.

Про загибель Павленка повідомив Євген Лір. Інформацію спочатку перевіряли, а 24 вересня отримали підтвердження. Обставини смерті військового наразі публічно не розкривають. У Павленка залишилися дружина та четверо дітей.

Людина, яка вивозила людей із великої води

Ім’я Олега Павленка стало відомим після катастрофи на Каховській ГЕС у червні 2023 року. Коли вода накрила десятки населених пунктів Херсонщини, він разом з іншими військовими та волонтерами почав евакуювати цивільних. Особливо небезпечними були рейси на окуповане лівобережжя, де люди опинилися відрізаними водою, бойовими діями та російськими військовими.

Павленко мав досвід роботи на воді ще до повномасштабного вторгнення. Це вміння стало критично важливим у перші дні після руйнування греблі. Його команда човнами діставалася до будинків, дахів і затоплених вулиць, забираючи людей, які інколи чекали на допомогу багато годин. За кілька перших днів команда Павленка змогла евакуювати понад сотню цивільних.

Серед врятованих були літні люди, родини та ті, хто фізично не міг самостійно дістатися човна. Під час одного з виїздів довелося переносити через воду паралізованого після інсульту чоловіка. Рятували також тварин — зокрема собак, залишених у затоплених будинках та на дахах.

Фраза Олега Павленка, яка залишилася після нього

Євген Лір, згадуючи Павленка після його загибелі, процитував одну з найсильніших його фраз. Коли Олега запитували, що він відчуває, рятуючи інших, відповідь для нього була майже очевидною:

«Коли мене питають, що я відчуваю, коли рятую когось, я гублюся. А що ви відчуваєте, коли могли когось врятувати, але вирішили цього не робити?»

Ця фраза стала одним із ключових епізодів історії Павленка у «Повені». У ній фактично сформульовано принцип, за яким він діяв: якщо є можливість допомогти людині — питання про те, чи варто це робити, для нього не виникало.

Лір написав про загиблого: «Той, хто, маючи чотирьох дітей, продовжував служити на бойовій посаді. Під наглядом Олега вірилось, що з Херсоном все точно буде добре».

Його історія стала частиною книжки «Повінь»

Олег Павленко — один із реальних героїв книжки Євгена Ліра «Повінь». Твір побудований на свідченнях людей із Херсонщини та поєднує документальні історії з художньою оповіддю. Автор сам у 2023 році працював волонтером на півдні та допомагав ліквідовувати наслідки катастрофи.

У книжці Майстер прибуває до Херсона у пошуках місця для майстерні та поступово знайомиться з людьми, чиї долі змінила війна. Серед них — військовий із позивним Техас, який евакуював людей човном, Олег, котрий вивозив цивільних «Дорогою життя» та з підтоплених будинків, а також Анна, яка проходить через Росію, намагаючись повернути викрадених дітей.

Сам Лір називав «Повінь» насамперед «книгою любові» — до людей і до українського півдня, а не лише хронікою катастрофи.

Катастрофа, після якої Павленко залишився рятувати людей

Каховську ГЕС було зруйновано 6 червня 2023 року. Катастрофічна хвиля затопила величезні території нижньої течії Дніпра. У зоні підтоплення опинилися десятки населених пунктів, причому значна їх частина — на окупованому лівобережжі Херсонської області.

За даними, які наводило Суспільне, під водою опинилися близько 620 квадратних кілометрів у Херсонській, Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, а наслідки катастрофи зачепили близько 100 тисяч людей. Станом на вересень 2023 року на підконтрольній Україні частині Херсонщини було відомо про 32 загиблих та 39 зниклих безвісти. Розслідування Associated Press згодом вказувало, що реальна кількість загиблих на окупованому лівобережжі могла становити сотні людей.

Саме в цій реальності Павленко сідав у човен і вирушав туди, де люди чекали на евакуацію. Частина маршрутів проходила поблизу російських позицій, під загрозою обстрілів та серед уламків, що плавали у воді.

Після порятунку цивільних він продовжив служити

Павленко не залишив службу після завершення найбільш гострої фази повені. Батько чотирьох дітей продовжував виконувати завдання на бойовій посаді у Херсоні, місті, яке щоденно залишається під російськими обстрілами.

Його смерть стала ще одним трагічним продовженням історії, яку Євген Лір намагався зафіксувати у «Повені». Книжка мала зберегти голоси людей, чиї вчинки могли залишитися лише спогадами очевидців. Тепер одна з таких історій стала історією загиблого військового.

Олег Павленко залишив після себе не тільки сторінки у книжці. Залишилися люди, яких він встиг вивезти з великої води, родини, що отримали шанс вижити, і проста відповідь на складне запитання: якщо ти можеш когось врятувати — чому ти маєш цього не зробити?