У Львові з’явився новий приклад того, як молодь може змінювати міський простір власними руками. Учні двох шкіл об’єдналися, щоб створити затишне місце для відпочинку, спілкування і творчості. На звичайній ділянці біля навчальних закладів тепер розташовано шість нових об’єктів, які повністю спроєктували та збудували самі підлітки. Проєкт отримав назву «Я роблю сквер!» і став частиною програми «Львів — Молодіжна столиця Європи 2025». Ініціаторами виступили громадська організація «Українська урбаністична платформа» та архітектурна студія Urban Ideas.
Проєкт почався з простої ідеї: дати школярам можливість самим визначити, як має виглядати простір поруч із їхніми школами. Команда урбаністів і архітекторів допомагала лише технічно — пояснювала, як планувати, будувати й безпечно працювати з матеріалами. Усе інше робили діти. Протягом кількох тижнів вони розробляли концепцію, обговорювали кольори, матеріали, планували майданчик. У результаті територія перетворилася на простір, який водночас виконує роль громадського скверу, ігрової зони та майданчика для зустрічей.
Старі бетонні сходи, які раніше просто вели до шкільних воріт, отримали нове життя — тепер це зручна зона для сидіння. Їх перефарбували, оснастили дерев’яними панелями і доповнили елементами, на яких можна відпочити або поспілкуватися після уроків. Поруч з’явилася дерев’яна ігрова зона з невеликими конструкціями для дітей молодшого віку. Вся площа поєднана яскравими кольоровими стежками, що символічно зв’язують дві школи — своєрідна метафора дружби та взаєморозуміння між учнями.
Окрему увагу приділили озелененню. Підлітки висадили рослини, які можуть рости без складного догляду, а також встановили невеликі лавки та контейнери для сортування сміття. Проєкт став не лише архітектурним, а й освітнім — діти вчилися працювати в команді, слухати одне одного, розв’язувати технічні завдання і бачити власну роль у розвитку міста.
Ідея «Я роблю сквер!» виросла з прагнення показати, що місто можна змінювати не через великі бюджети чи чиновницькі рішення, а через ініціативу громадян. У цьому випадку — через енергію підлітків, які не чекають, поки хтось зробить за них. Архітектори Urban Ideas називають це «урбанізмом участі» — коли простір створюється спільно з тими, хто ним користується. Такі проєкти не лише прикрашають місто, а й формують у молоді відповідальне ставлення до середовища.
Для Львова, який цьогоріч отримав титул Молодіжної столиці Європи, подібні ініціативи стали знаковими. Місто прагне стати майданчиком для молодих людей, де вони можуть реалізовувати власні ідеї, а не лише брати участь у заходах. «Я роблю сквер!» став символом цього підходу — проєкт не нав’язаний зверху, а виріс із реальної потреби школярів мати комфортний простір для відпочинку.
Результат перевершив очікування. Новий сквер став місцем, де зустрічаються учні, батьки, вчителі та мешканці району. Тут проводять невеликі концерти, обговорення, творчі майстер-класи. Яскраві кольори й прості геометричні форми створюють відчуття відкритості та радості, а кожен елемент несе і практичну, і символічну функцію. Наприклад, стежки різних кольорів не лише прикрашають простір, а й формують маршрут, яким можна рухатися між школами, нагадуючи, що зв’язок між людьми важливіший за паркани.
Батьки та вчителі відзначають, що участь у проєкті вплинула на дітей глибше, ніж будь-який урок. Вони вчилися не лише малювати ескізи, а й працювати інструментами, розуміти основи будівництва, думати про екологію. Для багатьох це стало першим досвідом, коли ідея, народжена на папері, перетворилася на реальний об’єкт, який тепер бачать сотні людей. І головне — усвідомлення, що навіть підлітки можуть творити місто своїми руками.
Представники «Української урбаністичної платформи» вважають, що досвід львівських школярів може стати прикладом для інших міст. Подібні малі ініціативи здатні змінювати середовище швидше, ніж масштабні інфраструктурні програми, бо вони ґрунтуються на взаємодії громади. Коли люди відчувають, що простір належить їм, вони дбають про нього — і це створює нову міську культуру.
Сквер уже став популярним серед місцевих мешканців. Тут відпочивають після школи, читають, проводять час із друзями, фотографуються. І хоча це лише кілька лавок, сходи й дерев’яні конструкції, вони створюють атмосферу довіри і турботи. Саме з таких дрібниць народжується новий тип міста — людяного, відкритого, де ініціатива важливіша за статус.
Для Львова цей проєкт — ще одне підтвердження того, що місто залишається центром урбаністичних експериментів і культурних інновацій. Тут цінують архітектурну спадщину, але водночас підтримують нові підходи до простору. І коли саме діти показують, як можна перетворювати середовище, це означає, що майбутнє місто вже почало зростати.
