У Києві відбудеться подія пам’яті на честь старшого сержанта Антона Гуріна з позивним Реставратор — митця, який поєднав служіння культурі та захист держави. Захід ініційований його близькими та колегами як можливість зібратися разом у просторі, що символічно поєднує мистецтво і пам’ять, і згадати людину, чий життєвий шлях став відображенням часу, в якому опинилася Україна.
Антон Гурін зник безвісти під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Про це повідомив його брат Данило Гурін, підкресливши, що для родини і друзів ця подія стала болючою точкою невизначеності, яка не дозволяє завершити прощання у звичний спосіб. Саме тому ініціатива проведення відкритої зустрічі пам’яті має особливе значення — як форма спільного переживання втрати та водночас надії.
Подія відбудеться 11 квітня о 16:00 у музеї-майстерні Івана Кавалерідзе — місці, де зосереджено історію українського мистецтва, скульптури та кінематографа. Простір обрано невипадково: він відповідає професійному і світоглядному контексту самого Гуріна, який працював у сфері збереження культурної спадщини та добре розумів значення пам’яті як матеріальної, так і людської.
Антон долучився до оборони України з перших днів повномасштабного вторгнення — 26 лютого 2022 року. Він служив у лавах Національної гвардії України, виконував бойові завдання на різних напрямках і був відзначений нагородою головнокомандувача «Золотий хрест». Його військовий шлях став продовженням внутрішньої позиції — захищати те, що має цінність, незалежно від форми: чи це мистецький твір, чи країна.
До війни Гурін був співзасновником майстерні Gurin brothers, де керував проєктами з реставрації монументального мистецтва. Його робота включала відновлення фресок, консервацію живопису, реставрацію ікон та збереження культурних об’єктів, що мають історичне значення. У професійному середовищі його знали як фахівця, який поєднує технічну точність із глибоким розумінням культурного контексту.
Колеги згадують Гуріна як людину, яка не просто відновлювала твори, а прагнула зберегти їхню автентичність і сенс. Його підхід до реставрації був системним і водночас чутливим: він працював із матеріалом так, ніби взаємодіє з історією напряму. Ця ж риса проявилася і в його рішенні піти на фронт — як продовження відповідальності за країну, її спадщину та майбутнє.
Організатори події підкреслюють, що зустріч пам’яті відкрита для всіх, хто знав Антона або хоче вшанувати його шлях. У програмі не передбачено формальних церемоній — це буде простір для живих спогадів, розмов, тиші та присутності. У ситуації, коли статус зниклого безвісти залишає відкритими питання і не дає остаточних відповідей, такі події стають важливим механізмом підтримки для спільноти.
Київ дедалі частіше стає містом пам’яті, де історії окремих людей формують ширший наратив війни. Постать Антона Гуріна — приклад того, як культурна спільнота інтегрується у захист країни, а мистецтво і війна перетинаються в долях конкретних людей. Його життя і служба — це не лише особиста історія, а й частина колективного досвіду, який сьогодні переживає українське суспільство.
Проведення таких подій фіксує важливу трансформацію: пам’ять перестає бути лише індивідуальною і стає публічною, відкритою до співпереживання. Це спосіб не дати зникнути людині у статистиці війни, зберегти її ім’я, роботу, вплив і зв’язки. У випадку з Гуріним йдеться не лише про військового, а й про митця, який працював із минулим, щоб воно залишалося живим у сучасності.
Зустріч у музеї-майстерні стане точкою перетину різних світів — мистецького, військового і громадського. Вона нагадує, що навіть у стані невизначеності суспільство шукає форми підтримки, взаємодії та пам’яті. І саме ці форми сьогодні формують нову культурну реальність України, де кожна історія має значення.
