Українська поетеса та військовослужбовиця Ярина Чорногуз стала лауреаткою французької премії Алена Боске 2026 року. Нагороду вона отримала разом із перекладачами Еллою Євтушенко та Фредеріком Мартеном за французьке видання поетичної збірки C’est ainsi que nous demeurons libres — «Як ми залишаємося вільними». Книга розповідає про війну не мовою фронтових зведень, а через втрату, любов, пам’ять, смерть побратимів і боротьбу людини за право залишатися вільною.

Про відзнаку Чорногуз повідомила у своєму Instagram. За словами авторки, члени журі описували її творчість як «екстраординарну, філософську та сміливу поезію». Для української літератури ця премія стала ще одним свідченням того, що тексти, народжені під час російсько-української війни, дедалі активніше входять до європейського культурного простору.

Французи купили тисячі примірників української поезії

Французьке видання C’est ainsi que nous demeurons libres є перекладом другої поетичної книги Чорногуз «Dasein: оборона присутності». Над текстом працювали Елла Євтушенко та Фредерік Мартен, яких премія відзначила разом із авторкою. Видання побачило світ у французькому видавництві Le Tripode у вересні 2025 року.

Книга отримала помітний читацький відгук. За словами Чорногуз, у Франції протягом року продали понад 3700 примірників із початкового п’ятитисячного накладу — значний результат для перекладної поетичної збірки.

Тексти Чорногуз говорять про досвід війни з позиції людини, яка знає фронт безпосередньо. У центрі віршів — загиблі побратими, любов до близьких, спогади, страх смерті, майбутнє після війни та земля, за яку українські військові продовжують боротися. Французька Національна бібліотека вказує, що переклад виконали саме Євтушенко та Мартен, а перше французьке видання вийшло 2025 року.

Один вірш запустив історію французького видання

Особливим моментом церемонії стало спільне читання Чорногуз і Фредеріка Мартена. Вони представили вірш «Якщо ми з тобою лишимося живі», який фактично й став відправною точкою для появи французької книги.

Мартен почув цей текст у 2024 році у французькому Ренні. Саме тоді, за словами Чорногуз, виникла ідея перекласти та видати її поезію французькою мовою.

Для іноземної аудиторії ці тексти відкривають війну в Україні через особистий досвід військової. У поезії Чорногуз немає дистанції між автором і подіями: вона пише про реальність, частиною якої сама є, про людей, із якими служила, про тих, кого втратила, і про досвід покоління українців, для якого війна стала частиною щоденного життя.

Від фронту до Мюнхенської безпекової конференції

Ярина Чорногуз уже не вперше представляє українську поезію перед міжнародною аудиторією. У лютому 2026 року вона виступила на Мюнхенській безпековій конференції, де прочитала свій вірш «Ті, що мають загинути в бою».

Поява поетеси на одному з головних світових майданчиків із питань безпеки була символічною: замість політичної доповіді про війну міжнародна аудиторія почула голос людини, яка одночасно є письменницею та військовослужбовицею.

Саме поєднання цих двох досвідів стало визначальною рисою творчості Чорногуз. Вона не спостерігає за війною з боку й не реконструює фронтову реальність за чужими розповідями. Її поезія виникає всередині воєнного досвіду — звідси особлива концентрація на смерті, присутності, пам’яті й свободі.

Хто така Ярина Чорногуз

Ярина Чорногуз — українська поетеса, письменниця та військовослужбовиця морської піхоти. Вона є авторкою збірок «Нічийний шафран», «Як вигинається воєнне коло» та «Dasein: оборона присутності».

За «Dasein: оборона присутності» письменниця отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка. Саме ця книга згодом стала основою французького видання C’est ainsi que nous demeurons libres.

У Франції збірку презентують як поезію української військової, написану з досвіду захисту країни. У книзі війна постає через імена загиблих, пам’ять про коханих, майбутнє після перемоги, материнство та право українців самостійно визначати долю своєї держави.

Українська воєнна поезія отримує міжнародне визнання

Премія Алена Боске додає творчості Чорногуз нового міжнародного виміру. Важливим є й те, що нагорода відзначила не лише саму авторку, а й перекладачів. Саме якісний переклад дає українській літературі можливість вийти за межі національного контексту та бути прочитаною як частина сучасної європейської культури.

Історія C’est ainsi que nous demeurons libres показує, що міжнародний інтерес до України поступово переходить від новин про війну до глибшого осмислення українського досвіду через літературу, кіно, театр і мистецтво.

Для Чорногуз ця нагорода стала визнанням поезії, яка народилася в реальності повномасштабної війни. Тексти української військової тепер читають тисячі людей у Франції, а історія боротьби за свободу звучить там не лише мовою дипломатії та політики, а й мовою літератури.