Голосіївський районний суд міста Києва скасував дозвіл на будівництво офісного центру, який планували звести впритул до історичного «Будинку з комахами» на вулиці Володимирській, 93. Про це повідомив пам’яткоохоронець Дмитро Перов. Рішення суду стало важливим етапом у багаторічній боротьбі за збереження будівлі 1893 року, яка має статус пам’ятки архітектури та є однією з помітних історичних споруд у центральній частині Києва.

Конфлікт навколо «Будинку з комахами» триває вже кілька років. За словами активіста, забудовник ТОВ «Сенс буд» ще у 2021 році розпочав підготовчі роботи на розі вулиць Жилянської та Володимирської. Йшлося про зведення офісного центру поруч із пам’яткою. Перов стверджує, що для збільшення площі майбутньої комерційної забудови підприємці викупили більшість квартир в історичному будинку, після чого почали розбирати старовинну споруду та звернулися до суду з вимогою скасувати її охоронний статус.

Ця історія стала показовою для Києва, де тиск нової комерційної забудови на історичне середовище залишається однією з найгостріших міських проблем. Центральні райони столиці роками перебувають у зоні конфлікту між інтересами девелоперів, правом мешканців на безпечне середовище та потребою зберегти архітектурну спадщину. У випадку з «Будинком з комахами» йдеться не лише про окрему будівлю, а про принцип: чи може пам’ятка архітектури бути поступово доведена до руйнування заради розширення нового бізнес-проєкту.

У 2023 році захистити будівлю вдалося в судовому порядку. Шостий апеляційний адміністративний суд офіційно залишив за «Будинком з комахами» статус пам’ятки архітектури. Це рішення стало важливим, бо підтвердило: споруда має охоронну цінність і не може розглядатися лише як нерухомість, що заважає новому будівництву. Проте збереження статусу пам’ятки не завершило боротьбу. Уже за рік місцеві мешканці подали новий позов — цього разу з вимогою скасувати сам дозвіл на будівництво офісного центру.

За словами Дмитра Перова, заплановане масштабне будівництво мало повністю перекрити єдиний повноцінний виїзд із дворів до вулиці Жилянської. Це переводить конфлікт із площини пам’яткоохоронної політики ще й у площину безпеки та повсякденного життя мешканців. Міжбудинкові проїзди в історичному центрі Києва часто є вузькими, складними й перевантаженими, але саме вони забезпечують доступ до дворів, будинків, паркування, комунальних служб, швидкої допомоги та пожежної техніки. Якщо такий проїзд фактично перекривають або звужують, ризики для мешканців зростають.

Активіст зазначає, що попри чинні Державні будівельні норми та офіційні межі кадастрової ділянки, забудовник намагався розширити площу об’єкта за рахунок міжбудинкового проїзду. Якщо ці твердження відповідають обставинам справи, то йдеться не просто про суперечку щодо архітектурного вигляду майбутньої забудови, а про спробу використати простір, який виконує важливу функцію для мешканців і міської інфраструктури. Саме такі ситуації часто стають причиною гострих конфліктів у Києві, де кожен метр землі в центрі має високу комерційну вартість.

Скасування дозволу на будівництво офісного центру біля «Будинку з комахами» може стати прецедентом для інших подібних історій. У столиці є багато старовинних будівель, які формально мають охоронний статус або історичну цінність, але фактично роками перебувають під загрозою через занедбання, пожежі, демонтажі, судові спори та спроби змінити містобудівні умови. Часто забудовники діють не через пряме знесення, а через поступове доведення об’єкта до аварійного стану. Саме тому рішення судів, активність мешканців і публічний контроль є критично важливими.

«Будинок з комахами» отримав свою назву завдяки незвичному декоративному оздобленню — ліпним зображенням комах, зокрема гігантських мух, на плафоні сходової клітки. Така деталь робить споруду впізнаваною й цінною не лише як приклад архітектури кінця ХІХ століття, а і як частину міського фольклору. Київські історичні будинки часто запам’ятовуються саме завдяки таким особливостям: маскаронам, химерним барельєфам, сходовим кліткам, кераміці, ліпнині, дверям, кованим елементам і внутрішнім просторам, які не видно з вулиці, але які формують справжній характер міста.

Цінність таких будівель не завжди вимірюється лише масштабом або статусом у туристичних путівниках. «Будинок з комахами» важливий саме як елемент живої історичної забудови. Він показує, яким був Київ наприкінці ХІХ століття, як формувалися його квартали, як виглядали прибуткові будинки, якими були декоративні смаки того часу і як місто розвивалося до радянської перебудови та сучасного девелоперського буму. Коли такі споруди зникають, Київ втрачає не просто квадратні метри старої цегли, а частину власної пам’яті.

Після рішення суду Дмитро Перов заявив, що тепер слово за Київською міською прокуратурою. На його думку, потрібно зобов’язати забудовника відновити зруйноване та привести пам’ятку до належного стану. Це важливе питання, бо скасування дозволу на будівництво саме по собі ще не гарантує відновлення пошкодженої будівлі. Якщо пам’ятка вже зазнала руйнувань, необхідні подальші юридичні й практичні кроки: фіксація пошкоджень, встановлення відповідальності, розробка проєкту реставрації або консервації та контроль за виконанням робіт.

Для Києва принципово важливо, щоб охоронний статус пам’ятки не залишався формальністю. Якщо будівля юридично захищена, але її можна роками розбирати, залишати без даху, доводити до аварійності або використовувати як аргумент для подальшого знесення, то система охорони спадщини не працює. Саме тому кожна така справа стає перевіркою для міської влади, судів, прокуратури, профільних департаментів і суспільства. Пам’яткоохоронна політика має включати не лише заборону на знищення, а й механізми примусового відновлення та відповідальності.

Історія «Будинку з комахами» також показує роль місцевих мешканців. Саме вони подали позов із вимогою скасувати дозвіл на будівництво офісного центру. Це означає, що громада не залишилася пасивним спостерігачем. У сучасному Києві саме активність мешканців часто стає останнім бар’єром перед забудовою, яка може погіршити якість життя в районі або знищити історичний об’єкт. Люди захищають не лише фасади, а й свої двори, проїзди, доступ до будинків, світло, безпеку й право на нормальне міське середовище.

Водночас така модель захисту є виснажливою. Мешканцям і активістам доводиться роками ходити до судів, збирати документи, публічно пояснювати проблему, привертати увагу медіа й фактично виконувати частину роботи, яку мали б системно забезпечувати міські інституції. Це свідчить про потребу в сильнішій превентивній політиці: забудова біля пам’яток має перевірятися до початку конфлікту, а не після руйнувань, протестів і судових процесів.

Ситуація на Володимирській, 93 є частиною ширшої проблеми історичного центру Києва. Нові офісні центри, житлові комплекси та комерційні об’єкти часто з’являються поруч із будівлями, які мають зовсім інший масштаб і архітектурну логіку. Якщо місто не контролює такі процеси, історичні квартали поступово втрачають цілісність. Окремі пам’ятки опиняються затиснутими між новобудовами, двори стають непрохідними, а вулиці — перевантаженими транспортом і сервісними потоками. У результаті місто втрачає не лише архітектуру, а й комфорт.

Рішення Голосіївського районного суду може дати «Будинку з комахами» шанс на збереження, але фінальна крапка в історії ще не поставлена. Попереду можуть бути апеляції, нові юридичні кроки, питання відновлення пошкоджених частин будівлі та контроль за тим, щоб забудовник не повернувся до проєкту в іншій формі. Для пам’ятки важливо не лише зупинити небезпечне будівництво поруч, а й забезпечити їй реальний догляд і ремонт.

Ця справа має значення і для міської політики пам’яті. У час, коли Україна бореться з російською агресією й одночасно переосмислює власну історію, збереження архітектурної спадщини стає частиною культурної безпеки. Старі київські будинки — це матеріальні докази історії міста, його європейських впливів, локальної ідентичності та урбаністичного розвитку. Їх неможливо швидко відтворити після знищення. Тому кожна врятована пам’ятка — це не лише перемога активістів, а й внесок у майбутній образ столиці.

«Будинок з комахами» на Володимирській, 93 уже став символом того, як невелика на перший погляд архітектурна деталь може об’єднати мешканців, пам’яткоохоронців і небайдужих киян. Його ліпні мухи на плафоні сходової клітки перетворилися на впізнаваний знак боротьби за історичний Київ. Тепер, після скасування дозволу на будівництво офісного центру, головне завдання — не дозволити цій перемозі залишитися лише юридичною новиною. Будинок має бути відновлений, захищений і повернутий до нормального стану як частина міського середовища.