Удень 4 липня російські війська атакували Запоріжжя керованими авіаційними бомбами. Унаслідок ударів постраждали мирні мешканці, житлові будинки, автомобілі та дорожнє покриття. Однією з найболючіших втрат для міста стало значне пошкодження будівлі колишньої менонітської школи для дівчаток «Медхеншуле» на Верхній Хортиці — пам’ятки архітектури місцевого значення й однієї з найстаріших освітніх споруд Запоріжжя. Станом на 19:40 було відомо про сімох поранених, серед яких 10-річний хлопчик.
Удар припав на район із житловою та історичною забудовою. Вибухова хвиля пошкодила будинки й транспорт, уламками посікло фасади та покриття вулиць. У самій «Медхеншуле» вибило вікна, понівечило приміщення та одну з частин будівлі. На кадрах після атаки видно зруйновані конструкції, уламки скла, пошкоджене оздоблення й відкриті внутрішні приміщення. Для споруди, яка понад століття зберігала впізнаваний вигляд, ці руйнування стали серйозним випробуванням.
Запорізька обласна прокуратура розпочала розслідування за фактом вчинення воєнного злочину за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснюють слідчі Управління Служби безпеки України в Запорізькій області. Правоохоронці документують наслідки атаки, фіксують пошкодження цивільних об’єктів, збирають уламки засобів ураження та свідчення очевидців.
Директорка Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради Катерина Прокоф’єва назвала пошкодження «Медхеншуле» великою втратою для міста. За її словами, історична споруда зазнала значних руйнувань і тепер потребуватиме окремого відновлення. До повномасштабної війни будівля вже вимагала комплексної реконструкції, а після завершення бойових дій місто планувало повернути їй належний технічний стан і пристосувати до культурно-освітніх потреб.
Тепер майбутня реставрація стане значно складнішою. Фахівцям доведеться перевірити несучі конструкції, перекриття, дах, стіни, віконні прорізи, декоративне оздоблення та інженерні мережі. Для пам’ятки архітектури звичайного ремонту недостатньо: кожен елемент має бути обстежений і відновлений із дотриманням вимог охорони культурної спадщини, щоб будівля не втратила історичного вигляду.
«Медхеншуле» звели у 1904 році як середній навчальний заклад для дівчат у Хортицькій менонітській колонії. Її поява була частиною розвиненої освітньої традиції місцевої громади, яка приділяла значну увагу навчанню, професійній підготовці та культурному життю. Одним з ініціаторів створення школи був педагог і проповідник Давид Епп, а фінансову підтримку будівництву надала Катерина Вальман, дочка промисловця Петера Леппа.
Архітектура школи вирізнялася навіть серед багатої історичної забудови району. Будівлю спорудили у стилі модерн із елементами голландського ренесансу, пізнього бароко та німецької готики. Червона цегла поєднувалася зі світлими декоративними деталями, високими вікнами, арковими формами, пілястрами та складним завершенням фасаду. Симетрична композиція надавала споруді урочистості, водночас вона залишалася функціональним навчальним закладом.
У різні періоди будівля продовжувала служити освіті. Тут працювала школа №81, яка багато років була частиною життя Верхньої Хортиці. У 2024 році навчальний заклад закрили, після чого приміщення передали для створення філії Запорізької дитячої музичної школи №5 та організації навчання за мистецькими напрямами. Такий крок мав дати пам’ятці нове призначення й водночас зберегти її освітню традицію.
Плани передбачали, що після завершення війни будівлю реконструюють і повернуть до активного культурного життя. У ній могли з’явитися класи музики та інших мистецьких дисциплін, простір для дитячої творчості, концертів і локальних подій. Після російського удару ці наміри не скасовані, однак їх реалізація потребуватиме більших ресурсів, детального обстеження та залучення реставраторів.
Пошкодження «Медхеншуле» стало черговим прикладом того, як російські атаки руйнують не лише житло й інфраструктуру, а й матеріальні свідчення історії українських міст. Пам’ятки архітектури неможливо швидко замінити новими спорудами. Їхня цінність полягає в автентичних матеріалах, деталях, плануванні та зв’язку з людьми, які створювали місто протягом попередніх поколінь.
Менонітська спадщина є важливою частиною історії Запоріжжя. Колонії на Хортиці та навколишніх землях залишили після себе школи, лікарні, промислові підприємства, житлові будинки й культові споруди. Значна частина цих об’єктів не збереглася або була перебудована, тому кожна вціліла пам’ятка має особливу цінність. «Медхеншуле» нагадувала про багатокультурне минуле міста та внесок різних громад у його розвиток.
Після вибуху особливо важливо провести первинну консервацію: захистити будівлю від дощу, вітру та подальшого руйнування, закрити пошкоджені прорізи, укріпити аварійні конструкції й зберегти фрагменти декоративного оздоблення. Навіть уламки цегли, ліплення або металевих елементів можуть знадобитися для майбутньої наукової реставрації.
Атака на Запоріжжя вкотре показала, що цивільні об’єкти, школи, житлові квартали та історичні споруди залишаються в зоні небезпеки. Сім поранених людей, серед яких дитина, — це головний наслідок удару. Водночас пошкодження «Медхеншуле» додає до людського болю ще й втрату, яку відчуває все місто, адже йдеться про пам’ятку, знайому кільком поколінням запоріжців.
Попереду — оцінка технічного стану будівлі, консерваційні роботи та пошук ресурсів для майбутнього відновлення. Успішна реставрація вимагатиме участі міської влади, державних органів охорони спадщини, архітекторів, істориків, міжнародних партнерів і благодійних фондів. Важливо, щоб процес не звівся до косметичного ремонту, а повернув споруді її історичну цінність і безпечне культурне призначення.
«Медхеншуле» пережила зміну імперій, революції, війни та десятиліття перебудов. Російський удар завдав їй тяжких пошкоджень, але не повинен поставити крапку в її історії. Відновлення школи після війни може стати не лише реставраційним проєктом, а й символом повернення міста до життя, збереження пам’яті та захисту культурної спадщини від спроб її знищити.
