28 липня на сцені Національного театру імені Марії Заньковецької у Львові відбудеться українська прем’єра вистави «GALA» французького режисера й хореографа Жерома Беля. Один із найвідоміших проєктів сучасного європейського театру буде створений за участі місцевих жителів, серед яких професійні артисти, люди без сценічного досвіду, підлітки, пенсіонери та учасники, які пересуваються на кріслах колісних.

«GALA» ставить під сумнів звичне уявлення про те, хто має право виходити на театральну сцену і що саме можна називати танцем. Замість однорідної професійної трупи глядачі побачать двадцятьох мешканців Львова з різним життєвим досвідом, фізичними можливостями, віком і рівнем підготовки. Для одних учасників сцена є звичним робочим простором, для інших прем’єра стане першим публічним виступом у житті.

Жером Бель відомий постановками, у яких традиційна хореографія поступається дослідженню людини, її тіла, досвіду й права бути побаченою. Його роботи демонстрували в лондонській галереї Tate Modern, Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку, паризькому Луврі та на Авіньйонському фестивалі. За виставу «The Show Must Go On» режисер отримав престижну американську театральну премію Bessie Award, а проєкт «Disabled Theater» був відзначений Швейцарською танцювальною премією.

У своїй творчості Бель послідовно розмиває межі між професійним і аматорським мистецтвом, майстерністю та недосконалістю, сценою і повсякденним життям. Його вистави часто зосереджуються не на бездоганності рухів, а на особистості виконавця. Глядачеві пропонують дивитися не лише на техніку, а й на те, як людина відчуває музику, взаємодіє зі своїм тілом і переживає присутність перед аудиторією.

«GALA» є одним із найвідоміших прикладів такого підходу. Постановку створюють у різних містах світу, щоразу набираючи новий склад із місцевих жителів. Загальна структура вистави зберігається, однак її характер змінюється залежно від учасників, їхніх біографій, темпераменту й культурного середовища. Тому львівська версія не буде прямим повторенням попередніх постановок, а стане окремою виставою, пов’язаною з містом і людьми, які в ньому живуть.

Учасники виходять на сцену не для того, щоб наслідувати професійних танцівників або приховувати власну невпевненість. Навпаки, особливості кожного стають частиною сценічної мови. Один рух може бути технічно складним і точним, інший — незграбним, повільним або спонтанним, проте в межах вистави вони мають однакове право на існування. Так постановка переосмислює саме поняття успішного виступу.

За словами Жерома Беля, задум проєкту виник із бажання довести, що танець доступний усім. Люди часто переконані, що не вміють або не можуть танцювати, однак достатньо почути улюблену музику, щоб тіло почало реагувати. У цьому сенсі танець постає не набором завчених рухів, а природною формою самовираження, для якої не потрібні диплом, спеціальна фізична форма чи багаторічні репетиції.

Включення до львівського складу людей, які пересуваються на кріслах колісних, має не декоративний, а принциповий характер. «GALA» не відокремлює їх від інших виконавців і не пропонує аудиторії дивитися на участь як на виняток. Усі двадцять людей є рівноправними частинами вистави, а різноманітність способів руху стає основою хореографії.

Такий підхід змінює й позицію глядача. У традиційному театрі аудиторія часто оцінює технічність, точність та відповідність установленим професійним стандартам. «GALA» пропонує відмовитися від пошуку помилок і зосередитися на сміливості, індивідуальності та задоволенні від руху. Сцена перестає бути територією обраних і перетворюється на простір, у якому кожен може бути видимим без необхідності доводити свою досконалість.

Для професійних акторів і танцівників участь у постановці також стає окремим випробуванням. Їм доводиться існувати поруч із людьми, які не володіють академічною технікою та інакше відчувають сценічний час. У такій взаємодії професіоналізм не зникає, але перестає бути єдиною мірою цінності. Він стає одним із багатьох можливих досвідів, представлених у виставі.

Українську прем’єру організовує харківський незалежний театр «Нафта». Колектив працює з експериментальними форматами, актуальними суспільними темами та сучасними способами взаємодії з аудиторією. Проведення міжнародного проєкту у Львові стало для команди можливістю представити українським глядачам одну з ключових постановок європейського концептуального танцю.

Вибір Львова для прем’єри додає виставі особливого контексту. Під час повномасштабної війни місто стало домом для багатьох людей із різних регіонів України, зокрема для митців і театральних колективів, які були змушені залишити свої міста. Сам театр «Нафта» походить із Харкова, тому постановка у Львові також відображає нову культурну географію країни, у якій команди, глядачі та учасники створюють проєкти далеко від місць свого походження.

Війна загострила питання фізичної видимості та доступності культурних просторів. В українському суспільстві дедалі більше людей живуть із травмами, ампутаціями та порушеннями мобільності, однак театральна сцена досі не завжди відображає цю реальність. Участь людей на кріслах колісних у «GALA» може стати важливим жестом на користь не формальної, а справжньої інклюзивності, коли різні тіла не приховують і не подають виключно через тему подолання.

Водночас постановка не перетворюється на соціальну лекцію. Її головним інструментом залишається танець, а основною емоцією — задоволення від руху та спільної присутності. Гумор, незручність, радість, хвилювання й несподівані реакції учасників формують живий простір, у якому неможливо повністю передбачити результат.

Окремою частиною програми перебування Жерома Беля у Львові стане кількаденний семінар для театральних діячів. Він відбудеться на базі мистецького об’єднання «Хвиля». Учасники зможуть ознайомитися з методами режисера та обговорити способи створення театру, відкритого для людей із різним досвідом і можливостями.

Такий освітній формат важливий не лише для знайомства з творчістю Беля. Він може сприяти подальшому розвитку українських інклюзивних і документальних практик, у яких людина виходить на сцену не для виконання наперед визначеної ролі, а для представлення власного досвіду. В умовах війни український театр дедалі частіше працює зі свідченнями, особистими історіями та новими формами спільнот, тому методи французького режисера можуть отримати тут особливе прочитання.

Прем’єра «GALA» у Театрі Заньковецької стане не лише гастрольним показом відомої європейської вистави. Її створення за участі львів’ян перетворює проєкт на локальну подію, результат якої залежатиме від конкретних людей. Глядачі побачать не абстрактну розмову про різноманітність, а двадцять особистостей, кожна з яких має власний спосіб рухатися, слухати музику та бути присутньою на сцені.

Вистава пропонує просту, але важливу думку: танець не починається з правильної постави чи складної техніки. Він починається в момент, коли людина дозволяє собі рухатися. Саме тому «GALA» може виявитися близькою навіть тим глядачам, які ніколи не цікавилися сучасною хореографією, але хоча б раз танцювали наодинці під улюблену пісню.