Українська анімація знову тріумфує: «Я померла в Ірпені» здобула Emile Awards 2025

Українська анімація продовжує впевнено заявляти про себе на європейській сцені. Короткометражна стрічка «Я померла в Ірпені» режисерки Анастасії Фалілеєвої здобула престижну нагороду Emile Awards 2025 у категорії «Найкращий короткометражний фільм». Про перемогу повідомили члени команди створення фільму, наголосивши, що це важливий момент не лише для авторів, а й для всієї української анімаційної індустрії, яка транслює світові правду про пережите українцями під час війни.

Фільм Фалілеєвої — це особиста історія, яка перетворилася на універсальний художній вислів про досвід перших днів повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року режисерка разом зі своїм хлопцем вирушила з Києва в Ірпінь, не здогадуючись, що вже за кілька днів місто буде в оточенні. Десять днів вони жили під постійними обстрілами, без упевненості, що вдасться вижити. Їм пощастило вибратися з останньою евакуаційною колоною — і саме через цей досвід Фалілеєва створила фільм, який поєднує реальність, пам’ять і емоційні образи. Це анімація про втрату, страх, відчуття крихкості життя та пошук внутрішньої сили.

«Я померла в Ірпені» уже має довгий перелік міжнародних відзнак, і кожна з них підкреслює важливість історії, розказаної через анімаційний жанр. У 2025 році стрічка здобула головний приз Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів у Клермон-Феррані — одному з найпрестижніших у світі для короткого метру. Раніше вона отримала нагороду за найкращий сценарій на фестивалі в Оттаві, перемогла в номінації «Найкраща документальна анімація» на Лондонському фестивалі анімації та здобула Національну премію кінокритиків «Кіноколо». Для українського кіно, яке перебуває в умовах війни, такі досягнення мають особливу вагу — вони допомагають зберігати голос України на світовій культурній мапі.

Перемога на Emile Awards — це ще один важливий крок, адже цю премію з 2017 року вручає Європейська асоціація анімаційних нагород. Церемонія 2025 року пройшла 16 листопада в Таллінні, де зібралися провідні європейські аніматори, продюсери та критики. Для українського проєкту це означає визнання серед професіоналів, які формують стандарти сучасної європейської анімації.

Сама стрічка вирізняється інтимністю, візуальною мовою та сміливістю почуттів. Фалілеєва не намагається прикрасити чи пом’якшити досвід війни — навпаки, через умовність анімації вона відкриває внутрішній світ людини, яка опинилася в пастці реальних подій. Фільм працює як документ пам’яті, але водночас як глибоко художня робота, здатна торкнутися міжнародного глядача, який може і не знати деталей українського контексту. У цьому — сила анімаційного кіно, яке дозволяє передати не лише факти, а й тонкість переживань.

Анастасія Фалілеєва давно є однією з яскравих представниць молодої української анімації. Широкій аудиторії вона відома як режисерка мультсеріалу «Пес Патрон», що вже став народним символом війни та витримки. Її робота над «Я померла в Ірпені» демонструє інший бік її творчості — більш дорослий, більш гострий і сповнений особистого досвіду. Успіх фільму на європейських фестивалях підтверджує, що українські аніматори впевнено торують свій шлях у світовому кінематографі, пропонуючи історії, які поєднують документальність і поетичність.

Для українського суспільства така перемога важлива ще й тому, що вона допомагає зберігати увагу світу до подій війни та людських історій, які стоять за цифрами й зведеннями. Анімація стає інструментом, який дозволяє говорити про травматичні події в м’якій, але водночас чесній формі. І те, що саме ця стрічка здобула головну європейську нагороду, є знаком того, що українське мистецтво здатне бути універсальним і зрозумілим для різних аудиторій.

«Я померла в Ірпені» — це не просто фільм про виживання. Це фільм про силу, пам’ять і про те, що мистецтво дозволяє переосмислити навіть найболючіші досвіди. Перемога на Emile Awards відкриває стрічці новий етап: ще ширші покази, більший інтерес міжнародних дистриб’юторів і нові можливості для української анімації, яка зараз стає одним із найпомітніших голосів у культурному просторі Європи.