Державне агентство України з питань кіно за підсумками 2025 року обмежило розповсюдження та публічне демонстрування семи кінострічок на території країни. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на офіційні дані агентства. Загалом упродовж року до Державного реєстру фільмів було внесено 2040 назв, включно з повнометражними стрічками, документальними роботами та телесеріалами, що свідчить про активний обіг аудіовізуального контенту навіть в умовах повномасштабної війни.
Основною причиною вилучення фільмів із реєстру стала участь у них осіб, яких в Україні вважають такими, що становлять загрозу національній безпеці. Йдеться передусім про акторів і публічних осіб, пов’язаних із державою-агресором або тих, хто публічно підтримував російську політику чи дії проти України. Саме цей критерій залишається ключовим для рішень Державне агентство України з питань кіно у сфері контролю за кінопрокатом.
Серед фільмів, які потрапили під обмеження у 2025 році, — оновлена версія української картини 2010 року «Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія» режисера Юрій Іллєнко. Причиною заборони стала участь у стрічці російського актора Микита Джигурда, який фігурує в переліках осіб, пов’язаних із загрозами для національної безпеки України. Це рішення викликало додаткову увагу, оскільки йдеться саме про український фільм, що має важливе символічне значення для національного кінематографа, але водночас не відповідає чинним безпековим вимогам.
Ще чотири іноземні стрічки втратили прокатні посвідчення через участь у них російського актора Юрій Колокольніков. До цього переліку увійшли фільми «Спіймати на гарячому» 2025 року, «Крейвен-мисливець» 2024 року, «Тілоохоронець кілера» 2017 року, а також один із найвідоміших голлівудських блокбастерів останніх років — «Тенет» 2020 року режисера Крістофер Нолан. Заборона саме таких масштабних міжнародних релізів підкреслює жорсткість української позиції щодо присутності осіб із російським бекграундом у культурному просторі країни.
Крім того, перелік обмежених стрічок поповнили «Термінал» 2004 року режисера Стівен Спілберг. Причиною стало залучення до фільму російського актора Валерій Ніколаєв. Також прокатне посвідчення анулювали для стрічки «Макс 2: Герой Білого дому» 2017 року режисера Браян Левант — це рішення ухвалили за клопотанням українського телеканалу ICTV, який звернув увагу на невідповідність контенту чинним нормам.
У Держкіно наголошують, що всі рішення ухвалювалися в межах чинного законодавства та на основі офіційних переліків осіб, які становлять загрозу національній безпеці. Важливо, що обмеження стосуються не лише нових релізів, а й уже відомих і популярних фільмів, які раніше вільно демонструвалися в українському прокаті або на телебаченні. Це означає, що культурний простір країни продовжує очищуватися від контенту, який може містити непрямі зв’язки з державою-агресором.
Примітно, що упродовж усього 2025 року жоден суб’єкт кінематографії не звертався до Держкіно з заявками на реєстрацію контенту російського виробництва. Це свідчить про фактичне припинення легального обігу російських фільмів і серіалів в Україні та про зміну стратегії дистриб’юторів і телеканалів, які дедалі обережніше ставляться до вибору контенту. Для порівняння, у 2024 році Держкіно не заборонило жодного фільму, тоді як у 2023 році під обмеження потрапили лише дві стрічки.
Зростання кількості заборон у 2025 році експерти пов’язують не зі зміною підходів, а з більш активним аудитом реєстру та появою оновлених версій уже відомих фільмів, які повторно подаються на реєстрацію. Крім того, дедалі частіше увагу звертають не лише на країну виробництва, а й на персональний склад акторів та членів знімальної групи, що раніше не завжди було вирішальним чинником.
У ширшому контексті ці рішення вписуються в державну політику культурної безпеки, яка посилилася після початку повномасштабної війни. Кіно в Україні дедалі чіткіше розглядають не лише як форму розваги, а й як елемент інформаційного простору, здатний впливати на суспільні настрої. Саме тому присутність у фільмах осіб, пов’язаних із країною-агресором, розцінюють як неприйнятну навіть у випадку, якщо самі стрічки не мають політичного змісту.
Водночас Держкіно підкреслює, що обмеження не є тотальними і не спрямовані проти іноземного кіно загалом. Про це свідчить велика кількість фільмів і серіалів, внесених до реєстру у 2025 році. Український глядач і надалі має доступ до широкого спектра світового контенту, але за умови, що він не суперечить національним інтересам і законодавству країни.
Таким чином, 2025 рік став показовим для української кінополітики. Заборона семи стрічок, серед яких є і культові голлівудські фільми, продемонструвала послідовність курсу на культурну деколонізацію та відмову від будь-яких компромісів у питаннях національної безпеки. Водночас рекордна кількість зареєстрованих назв засвідчує, що український кіноринок залишається відкритим і динамічним, але з чітко окресленими ціннісними межами.
