Українська кінематографічна спадщина отримає міжнародну підтримку на тлі постійної загрози російських обстрілів. Міжнародний альянс захисту культурної спадщини в зонах конфліктів ALIPH запускає нову програму порятунку світової кіноспадщини, одним із головних учасників якої стане київський Довженко-Центр. Як повідомляє Variety, фонд уперше у своїй історії переходить від захисту музеїв та архітектурних пам’яток безпосередньо до збереження кіноматеріалів.

Причина для такого кроку критична: за оцінкою організації, належним чином захищено лише близько 20% світової кінематографічної спадщини. Війни, стихійні лиха, неналежне зберігання та фізичне старіння плівки створюють ризик безповоротної втрати тисяч фільмів. В Україні ця загроза посилюється повномасштабною війною, під час якої культурні установи та їхні фонди регулярно опиняються під загрозою пошкодження або знищення.

Під захистом опиняться десятки тисяч українських фільмів

Головним українським об’єктом нової програми стане Довженко-Центр у Києві — одна з ключових інституцій, що зберігають історію українського кінематографа. Його колекція налічує близько 62 тисяч фільмів та приблизно 300 тисяч одиниць кіноплівки. Йдеться про величезний пласт культурної пам’яті, частину якого неможливо буде відновити у разі фізичної втрати оригінальних матеріалів.

Програма передбачає професійне оцінювання стану фондів, визначення найбільш уразливих матеріалів, удосконалення умов їхнього зберігання та розробку механізмів евакуації колекцій у разі різкого загострення безпекової ситуації. Фахівці також працюватимуть над пошуком безпечних приміщень і розвитком професійних компетенцій працівників, які відповідають за збереження кіноплівки.

Фактично йдеться не лише про захист будівлі чи окремих фізичних носіїв, а про спробу убезпечити цілий сегмент української культурної історії від зникнення. Старі кіноплівки особливо чутливі до температури, вологості, пожеж та фізичних пошкоджень, тому навіть відносно коротке порушення умов зберігання може мати незворотні наслідки.

Україна стала одним із трьох пілотних напрямків

Разом із Довженко-Центром ALIPH обрав ще два пілотні проєкти. Допомогу отримають Національний кіноархів Сирії та Sinematek Indonesia в Індонезії. Таким чином, Україна стала однією з трьох країн, на прикладі яких міжнародна організація випробує нову модель порятунку кіноспадщини.

У 2026 році на екстрені заходи в межах програми планують спрямувати 500 тисяч доларів. Водночас довгострокові плани фонду значно масштабніші: до 2032 року ALIPH хоче залучити близько 15 мільйонів доларів для роботи із загроженими кіноколекціями у різних країнах світу.

Для ALIPH це новий напрям. Раніше організація концентрувалася передусім на пам’ятках архітектури, музеях, архівах та історичних об’єктах, що опинилися в зоні воєн або катастроф. Тепер кінематограф офіційно розглядається як така ж уразлива частина світової культурної спадщини, яку необхідно захищати ще до моменту незворотної втрати.

ALIPH уже вклав мільйони у захист української культури

Міжнародний альянс захисту культурної спадщини в зонах конфліктів — швейцарський міжнародний фонд, створений для збереження культурних цінностей, яким загрожують війни, тероризм або природні катастрофи. Після початку повномасштабного вторгнення Росії організація стала одним із міжнародних партнерів українських музеїв, архівів та реставраційних установ.

З березня 2022-го до березня 2026 року ALIPH виділив Україні близько 8,3 мільйона доларів, а допомогу отримали майже 500 організацій у понад 140 локаціях. За ці кошти закуповували обладнання, матеріали для захисту музейних будівель і колекцій, системи клімат-контролю та оснащення для спеціальних сховищ. В Україні також було створено або модернізовано понад десять великих місць зберігання культурних цінностей.

Одним із практичних напрямків стали мобільні «швидкі допомоги для спадщини», створені разом із Національним науково-дослідним реставраційним центром України. Вони дають змогу фахівцям оперативно виїжджати до пошкоджених культурних об’єктів, проводити первинну стабілізацію та рятувати предмети, стан яких може швидко погіршуватися.

Російські атаки вже завдали українському кіно важких втрат

Потреба в окремій програмі захисту кінофондів стала особливо очевидною після серії ударів по українських культурних об’єктах. Унаслідок російської атаки на Київ 15 червня на Національній кіностудії імені Олександра Довженка виникла пожежа, під час якої була знищена найбільша та найстаріша костюмна колекція України.

За даними керівництва кіностудії, у зруйнованому цеху перебувало близько 100 тисяч костюмів та приблизно три мільйони предметів одягу, якими роками користувалися кінематографісти, театри та культурні колективи. Цю колекцію неможливо просто відтворити закупівлею нових речей, адже значна її частина була пов’язана з десятиліттями історії українського кіновиробництва.

Це був уже не перший випадок пошкодження території кіностудії від початку великої війни. Раніше внаслідок падіння збитої російської ракети було пошкоджено теплотрасу, вибито десятки вікон і зруйновано частину інфраструктури.

Боротьба йде вже не лише за фільми, а за пам’ять

Історія Довженко-Центру показує, що в умовах війни культурні архіви можуть опинитися під такою ж реальною загрозою, як житлова чи промислова інфраструктура. Один влучний удар, масштабна пожежа або порушення систем зберігання можуть призвести до втрати матеріалів, які накопичувалися десятиліттями.

Міжнародна програма ALIPH має створити для української кінематографічної спадщини додатковий рівень захисту — від професійної оцінки ризиків до можливого переміщення найцінніших колекцій у безпечніші умови. І в ситуації, коли Росія вже знищує фізичні свідчення української культурної історії, боротьба за кожну плівку, архівний документ чи костюм дедалі більше стає боротьбою за збереження самої пам’яті про українське кіно.