Український культуролог і філософ Василь Черепанин очолить кураторську команду 14-ї Берлінської бієнале — однієї з найвпливовіших подій у світі сучасного мистецтва, що відбудеться влітку 2027 року. Це призначення стало важливою подією не лише для українського культурного середовища, а й для всієї Східної Європи, адже вперше в історії цієї бієнале її концептуальний напрям визначатиме представник України. Рішення організаторів символізує зростання ролі української культури у формуванні європейського гуманітарного дискурсу після початку російської агресії.
Василь Черепанин — куратор, дослідник і кандидат філософських наук, відомий своїми роботами на перетині мистецтва, політичної філософії та громадських рухів. Він належить до покоління українських інтелектуалів, які розглядають культуру не як декоративний простір, а як інструмент осмислення суспільних процесів. Основна сфера його інтересів — Східна Європа в пострадянському контексті, де мистецтво виступає способом розмови про свободу, пам’ять і колоніальну спадщину.
У своєму коментарі до призначення Черепанин зазначив, що Берлінська бієнале має унікальний потенціал для створення нової форми публічності — не лише художньої, а й соціально-політичної. На його думку, ця виставка може стати платформою для діалогу між різними культурами Європи, де мистецтво осмислює найгостріші виклики сучасності. Він підкреслив, що досвід роботи в Україні, яка сьогодні перебуває в епіцентрі боротьби за свободу, визначально вплине на його кураторський підхід.
«Берлінська бієнале завжди втілювала дух часу після падіння Берлінського муру, — зазначив він. — Для мене важливо, щоб цей дух оновився через розуміння нових реалій. Колоніальна війна Росії проти України ставить перед людьми по всій Європі питання, які неможливо ігнорувати: про відповідальність, пам’ять, культуру та людяність». Його слова віддзеркалюють не лише мистецьку позицію, а й глибоке усвідомлення ролі культури у часи війни.
Берлінська бієнале, започаткована у 1998 році, давно стала однією з найвпливовіших платформ для сучасного мистецтва у світі. Вона задає тенденції, які визначають, яким буде культурний наратив наступних років. Для України участь у такому масштабному проєкті на рівні куратора — це символ визнання не лише творчого потенціалу, а й інтелектуального внеску у світову дискусію про майбутнє. Присутність українського мислителя у центрі європейського мистецького процесу означає, що голос нашої культури дедалі гучніше звучить на глобальній арені.
Василь Черепанин відомий як засновник і директор Центру візуальної культури (VCRC) — міждисциплінарної платформи, що об’єднує митців, дослідників і активістів. Заснований у 2008 році, VCRC став одним із ключових осередків сучасного мистецтва в Києві, зокрема організатором Київської бієнале — події, що відкрила українське мистецьке поле світовій аудиторії. Центр працює на стику культури й політики, осмислюючи досвід пострадянського простору через виставки, лекції, дослідження й публічні дискусії.
Освітній шлях Черепанина пов’язаний із Києво-Могилянською академією, де він навчався, а згодом викладав. Його наукові інтереси охоплюють питання постколоніальності, європейської ідентичності, соціального активізму та медіа-мистецтва. Протягом останніх років він часто представляв Україну на міжнародних форумах, беручи участь у дискусіях про культуру в умовах війни, кризу репрезентації та роль митця у суспільстві. Його підхід поєднує академічну глибину з практичним розумінням того, як культура може змінювати політичну реальність.
Призначення українця куратором Берлінської бієнале відбулося на тлі загальної переоцінки ролі Східної Європи у світовій культурній політиці. Раніше подібні позиції обіймали представники Німеччини, Великої Британії, Франції, США, а також художники з країн Латинської Америки та Азії. Вибір саме Василя Черепанина демонструє, що міжнародне мистецьке середовище дедалі уважніше слухає голоси з регіонів, які раніше залишалися поза основним західним дискурсом.
Очікується, що 14-та Берлінська бієнале отримає концепцію, побудовану навколо ідеї культури як простору політичної емпатії — де художні практики стають способом говорити про свободу, відповідальність і взаєморозуміння. Український контекст може стати однією з ключових тем виставки, адже війна та боротьба за гідність, яку веде український народ, уже давно впливають на світове мистецтво.
Для українського культурного середовища ця новина має історичне значення. Вона свідчить про те, що Україна перестає бути лише об’єктом спостереження у світовій культурі — вона стає її активним суб’єктом. Визнання Черепанина на такому рівні — це визнання української інтелектуальної традиції, яка поєднує свободу думки, сміливість і глибину аналізу. У час, коли війна змушує переосмислювати базові цінності, саме культура стає тією силою, що об’єднує людей через сенси, а не кордони.
Василь Черепанин неодноразово наголошував, що український досвід — це не лише про травму, а й про відновлення, спільність і відповідальність. Можливо, саме цей досвід стане центральною темою наступної Берлінської бієнале, де Україна вперше виступить не як гість, а як співтворець нової європейської культурної свідомості.
