Український Інститут у Швеції представив перше видання, присвячене поетам Розстріляного відродження — літературному поколінню, яке стало символом знищеного українського відродження 1920–1930-х років. Книга під назвою Den avrättade renässansen («Розстріляне відродження») містить переклади віршів одинадцяти поетів, чиї імена сьогодні символізують силу слова, приглушеного насильством, але не забутого. Це видання стало спробою не лише перекласти українську літературну історію мовою Європи, а й повернути пам’ять про тих, хто творив на межі геноциду культури.
До книги увійшли твори Миколи Хвильового, Михайла Драй-Хмари, Майка Йогансена, Ладі Могилянської, Євгена Плужника, Михайля Семенка, Володимира Сосюри, Володимира Свідзінського, Раїси Троянкер, Павла Тичини та Миколи Зерова. Це перше комплексне шведськомовне видання, що об’єднало їхні вірші під однією обкладинкою. До кожного автора додано коротку біографічну довідку та контекст — щоб шведський читач міг зрозуміти, у яких історичних умовах формувалася ця унікальна генерація української поезії.
Команда Українського Інституту у Швеції підкреслює, що книга має не лише літературне, а й культурно-історичне значення. У Швеції практично не знали про феномен Розстріляного відродження, тому проєкт став першим кроком у представленні цієї сторінки української історії європейському читачеві. У передмові зазначено, що саме через переклади українська поезія набуває нових форм існування — не лише як текст, а як свідчення про знищення культури тоталітарною системою.
Розстріляне відродження — це покоління митців, які після української революції 1917–1921 років прагнули створити модерну, європейську українську культуру. Вони розвивали символізм, експресіонізм, футуризм, авангард і класичну поетику, створюючи інтелектуальну хвилю, що могла стати фундаментом культурного відродження країни. Але більшість із них загинули внаслідок сталінських репресій наприкінці 1930-х років. Їхні твори вилучали з бібліотек, імена викреслювали з підручників, а долі викривляли цензурою.
Ідея створення книги виникла як частина ширшого культурного проєкту Українського Інституту у Швеції, який займається популяризацією української культури, мови й історії серед скандинавської аудиторії. Переклади здійснили шведські поети та літературознавці у співпраці з українськими фахівцями, щоб зберегти ритм і поетичну глибину оригіналів. Особлива увага приділялася передаванню внутрішньої енергії текстів — тієї напруги між життям і смертю, свободою і репресією, що пронизує творчість митців 1920-х років.
У виданні підкреслено, що це не просто збірка віршів, а діалог між минулим і сучасністю. Книга показує, що трагедія Розстріляного відродження — це не лише українська історія, а спільна європейська пам’ять про те, як тоталітаризм знищує мистецтво й думку. І водночас це історія відродження — адже, попри спроби стерти їх із культури, ці поети знову повертаються, тепер уже в перекладах мовою іншої країни.
Видання Den avrättade renässansen відкриває шведському читачеві не лише імена, а й цілі світи. Тут є ліричний надрив Хвильового, філософічність Зерова, експериментальність Семенка, ніжність Плужника і драматизм Драй-Хмари. Усі вони різні, але разом утворюють мозаїку покоління, що прагнуло осучаснити українську літературу, зробити її частиною європейського контексту. Саме це прагнення стало фатальним у час, коли імперія не терпіла інакшості.
Команда Інституту зазначає, що важливо було передати у виданні не лише тексти, а й долі авторів. Короткі біографічні нотатки розповідають про розстріли, табори, заборони — але також і про мужність, любов і творчість, що не вмирає. Книга стає актом культурного відновлення, а водночас і визнанням: Україна є частиною європейського інтелектуального простору, навіть якщо десятиліттями її голос змушували мовчати.
Український Інститут у Швеції планує продовжити серію перекладів української літератури — зокрема, видання сучасних поетів і письменників, які сьогодні формують нове культурне обличчя країни. За словами організаторів, інтерес до українських авторів у Скандинавії зростає, особливо після початку повномасштабної війни, коли Європа почала уважніше придивлятися до української ідентичності через мистецтво.
Книга Den avrättade renässansen — це не лише перекладацький проєкт, а символ культурного спротиву. Вона нагадує, що слово може пережити найжорстокішу цензуру, а пам’ять про митців, розстріляних за право думати і творити, здатна відроджуватися навіть через століття. Завдяки таким ініціативам голос української культури стає чутним у світі, і кожен новий переклад — це не просто сторінка, а акт відновлення гідності.
