Суд зобов’язав Стрийське державне лісогосподарське підприємство «Галсільліс» укласти охоронний договір на пам’ятку археології місцевого значення — городище й наскельний печерний монастир Святого Онуфрія, розташований поблизу села Розгірче на Львівщині. Про це повідомили у Львівська обласна прокуратура. Рішення суду стало результатом позову, поданого після виявлення системних порушень у сфері охорони культурної спадщини, що тривалий час залишали унікальний історичний комплекс без належного правового захисту.
Пам’ятка розташована на земельній ділянці площею майже 23 гектари, яка перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства. Формально територія є частиною лісового фонду, однак водночас вона містить об’єкти виняткової археологічної та культурної цінності. Саме ця обставина зобов’язує землекористувача укладати спеціальний охоронний договір із профільним департаментом обласної державної адміністрації, що визначає режим використання землі, обмеження господарської діяльності та заходи зі збереження пам’ятки.
Городище та наскельний печерний монастир Святого Онуфрія є унікальним скельним комплексом, заснованим орієнтовно у VIII–VII століттях до нашої ери. Спочатку ця територія виконувала оборонну функцію і була частиною давнього укріпленого поселення. У період Київської Русі городище набуло стратегічного значення, а з часом трансформувалося в духовний осередок, де сформувався печерний монастир. Таке поєднання оборонних і сакральних елементів робить комплекс винятковим для Галичини і рідкісним у загальноукраїнському контексті.
Архітектура пам’ятки має чітко виражену двоярусну структуру. На нижньому рівні у скельному масиві вирубані келії, господарські та побутові приміщення, які свідчать про тривале проживання тут ченців. Верхній рівень формує монастир Святого Онуфрія, що використовувався як місце молитви та духовних практик. Вирубані у камені приміщення зберегли сліди давніх інструментів і технологій, що дає змогу дослідникам відтворювати етапи розвитку скельного будівництва на цих землях.
Цінність комплексу полягає не лише в його віці, а й у рідкісному поєднанні археологічних нашарувань різних епох. Тут одночасно представлені сліди ранніх укріплень, давньоруського городища та сакральної архітектури християнського періоду. Для істориків і культурологів це джерело інформації про безперервність заселення території, зміну функцій простору та адаптацію природного ландшафту до потреб людини протягом століть.
Попри офіційний статус пам’ятки археології місцевого значення, охоронний договір між лісогосподарським підприємством і відповідним департаментом обласної державної адміністрації укладений не був. Це означало, що об’єкти фактично залишалися без чітко визначеного режиму охорони. За відсутності договору не були встановлені обмеження на проведення робіт, не визначалися межі відповідальності за збереження автентичності та не передбачалися механізми контролю. У таких умовах будь-яка господарська діяльність на території могла становити загрозу для пам’ятки.
Прокуратура встановила, що тривала відсутність охоронного договору створювала реальні ризики пошкодження або втрати історичних елементів комплексу. Саме це стало підставою для звернення до суду з вимогою зобов’язати підприємство виконати вимоги законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Суд погодився з аргументами прокурорів і повністю задовольнив позов, визнавши бездіяльність землекористувача неправомірною.
Після набрання рішенням законної сили мають бути вжиті заходи для його невідкладного виконання. Укладання охоронного договору дозволить визначити чіткі правила користування земельною ділянкою, заборонити будь-які роботи, що можуть зашкодити пам’ятці, та створити правові підстави для контролю і відповідальності. Це також відкриває можливості для системного наукового дослідження комплексу, проведення консерваційних робіт і розвитку культурно-освітніх проєктів.
Фахівці у сфері охорони спадщини зазначають, що справа монастиря Святого Онуфрія поблизу Розгірче є показовою для всієї України. Вона демонструє, що навіть об’єкти з офіційним статусом можуть роками залишатися без реального захисту через формальні порушення. Судове рішення створює важливий прецедент і сигнал для інших землекористувачів про необхідність дотримання вимог закону.
Збереження таких пам’яток має значення не лише для науки, а й для сучасної культурної ідентичності. У час, коли українська культурна спадщина зазнає втрат через війну та недбале ставлення, правовий захист і відповідальне управління стають ключовими інструментами її збереження. Печерний монастир і городище біля Розгірче є частиною багатовікової історії регіону і заслуговують на належну охорону як свідчення глибини та тяглості української культури.
