У місті Нововолинськ Волинської області планують модернізувати спортивно-оздоровчий комплекс «Шахтар». Відповідну угоду уклали Нововолинська міська рада та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, що означає залучення міжнародної технічної допомоги до оновлення важливого міського об’єкта. Проєкт позиціонують як крок до підвищення енергоефективності та створення комфортніших умов для занять спортом і оздоровлення мешканців громади, однак разом із позитивними очікуваннями він викликав і суспільну дискусію.
Згідно з попередніми планами, модернізація передбачає утеплення фасаду будівлі. Саме цей пункт став приводом для занепокоєння культурної спільноти та активістів, адже на фасаді комплексу розміщене мозаїчне панно, створене у 1981 році. Чи буде збережений цей елемент монументального мистецтва під час робіт, наразі офіційно не повідомляють. Про потенційні ризики для мозаїки розповіла дослідниця монументального мистецтва та журналістка Ельміра Еттінгер, звернувши увагу на те, що подібні об’єкти часто зникають саме під час термомодернізацій.
Автором мозаїчного панно є місцевий художник Микола Ковальчук, який багато років працював у Нововолинську та залишив помітний слід у візуальному просторі міста. Торік митець помер, і мозаїка на фасаді «Шахтаря» сьогодні сприймається не лише як елемент декору, а й як своєрідний меморіал його творчості. Для багатьох мешканців міста цей твір є частиною локальної ідентичності та нагадуванням про епоху, коли монументальне мистецтво відігравало важливу роль у формуванні публічного простору.
Активісти та дослідники наголошують, що питання збереження мозаїки має бути вирішене ще на етапі проєктування робіт. Вони підкреслюють, що сучасні технології утеплення дозволяють знаходити альтернативні рішення, які не потребують закриття або демонтажу художніх елементів. Зокрема, йдеться про внутрішнє утеплення, часткову реконструкцію або використання спеціальних конструктивних рішень, які зберігають фасад недоторканим. На думку активістів, співпраця з європейськими партнерами, зокрема з GIZ, створює додаткові можливості для впровадження таких підходів.
Ситуація навколо комплексу «Шахтар» вписується у ширший контекст проблеми збереження монументального мистецтва в Україні. За останні роки чимало мозаїк, панно та рельєфів було втрачено або пошкоджено під час ремонтів і утеплень громадських будівель. Часто це відбувалося без належної експертної оцінки та суспільного обговорення. Водночас дедалі більше громад починають усвідомлювати цінність таких об’єктів не лише як спадщини минулого, а і як культурного ресурсу, що може працювати на імідж міста та його туристичну привабливість.
Для Нововолинська модернізація спортивно-оздоровчого комплексу є важливим інфраструктурним проєктом, особливо в умовах війни та обмежених ресурсів. Місто потребує енергоефективних рішень і комфортних громадських просторів, однак дедалі частіше звучить думка, що розвиток не повинен відбуватися ціною втрати культурних символів. Доля мозаїки Миколи Ковальчука може стати показовим прикладом того, чи здатна громада поєднати оновлення з дбайливим ставленням до власної історії.
Поки що остаточне рішення щодо збереження панно не оприлюднене. Громадськість очікує на чітку позицію міської влади та прозору комунікацію з мешканцями. Від того, як буде реалізований цей проєкт, залежить не лише вигляд одного фасаду, а й підхід до збереження монументального мистецтва в малих містах України загалом.
