Кабінет Міністрів України ухвалив нову постанову, яка суттєво оновлює механізм евакуації музейних фондів та культурних цінностей із небезпечних територій. Документ розробили у Міністерство культури та інформаційної політики України з урахуванням практичного досвіду повномасштабної війни та пропозицій громадськості. Йдеться про систематизацію процедур, чіткий розподіл відповідальності та запровадження зрозумілих критеріїв, які дозволять оперативніше реагувати на загрозу знищення культурної спадщини.
За словами очільниці Мінкульту Тетяна Бережна, нові правила визначають конкретні умови, за яких музейні предмети мають бути евакуйовані, встановлюють вимоги до місць їхнього тимчасового зберігання та прописують процедури повернення після завершення війни. Головна мета постанови — мінімізувати ризики втрати унікальних експонатів, які становлять історичну, художню та наукову цінність.
Вперше на нормативному рівні встановлено обов’язковість евакуації для територій у межах 50 кілометрів від лінії бойового зіткнення, а також для населених пунктів, де ведуться або велися бойові дії. Це рішення покликане усунути неоднозначність трактувань і запобігти зволіканню, яке раніше могло коштувати втрати фондів. Водночас розміщення евакуйованих культурних цінностей передбачено на відстані не менше ніж 75 кілометрів від лінії бойового зіткнення, що має гарантувати додатковий рівень безпеки.
Постанова також надає обласним військовим адміністраціям право ухвалювати рішення про обов’язкову евакуацію за погодженням із військовим командуванням. Такий підхід дозволяє швидше реагувати на зміну безпекової ситуації без очікування централізованих рішень. Водночас Міністерство культури відповідає за державні заклади, а обласні адміністрації — за комунальні, що чітко розмежовує зони відповідальності та зменшує бюрократичні ризики.
Окремою новацією стала можливість для директорів музеїв самостійно ухвалювати рішення про евакуацію у разі критичної загрози, з подальшим інформуванням органів влади. Така норма враховує реалії воєнного часу, коли швидкість прийняття рішень може бути вирішальною. Фактично керівники установ отримують інструмент оперативного захисту фондів без необхідності проходження тривалих погоджувальних процедур.
Запроваджено також систему черг евакуації культурних цінностей — І, ІІ та ІІІ. Вона встановлює пріоритетність переміщення залежно від унікальності предметів, їхньої історичної значущості та рівня ризику. До першої черги можуть належати найцінніші експонати, що мають національне або міжнародне значення, до другої та третьої — предмети меншої, але все ж суттєвої культурної ваги. Такий підхід дозволяє оптимально використовувати ресурси та транспортні можливості в умовах обмеженого часу.
Питання повернення колекцій також врегульовано. Відповідне рішення має бути ухвалене протягом року після завершення воєнного стану. Якщо ж повернення експонатів до попередніх місць зберігання буде неможливим через руйнування або небезпеку, для них визначатимуть нове безпечне місце. Водночас музейники зберігатимуть контроль за умовами зберігання, що є принциповим для забезпечення належного кліматичного режиму та охорони.
Актуальність постанови підтверджує статистика. Станом на початок лютого 2026 року через російську агресію в Україні зруйновано та пошкоджено 1685 пам’яток культурної спадщини і 2483 об’єкти культурної інфраструктури. Йдеться про музеї, театри, бібліотеки, історичні будівлі та пам’ятки архітектури. У цих умовах евакуація фондів стає не винятковим заходом, а системною частиною державної політики збереження культури.
Експерти вважають, що нова постанова формує більш стійку модель реагування на загрози та наближає українське законодавство до сучасних стандартів управління культурною спадщиною в умовах конфлікту. Водночас її ефективність залежатиме від належного фінансування, логістики та співпраці між державними й місцевими органами влади. Для суспільства це рішення є сигналом, що культура розглядається не як другорядна сфера, а як стратегічний ресурс і частина національної безпеки.
