У Полтаві активісти громадської організації «Двіж Лаб» урятували керамічне модерністське панно ХХ століття, яке раніше прикрашало басейн Дитячої міської клінічної лікарні на вулиці Олександра Бідного, 2. Після модернізації приміщення твір демонтували та винесли на задній двір разом із будівельним сміттям. Композицію вдалося забрати до того, як вона була остаточно пошкоджена або знищена.

Панно складається з великого керамічного триптиху та п’яти декоративних тарілок. У центрі композиції зображений давньогрецький бог моря Посейдон, а навколо нього розгортається фантазійний підводний світ. Морська тематика була безпосередньо пов’язана з призначенням приміщення, адже робота створювала особливу атмосферу біля лікарняного басейну та перетворювала функціональний інтер’єр на художній простір.

Після оновлення басейну композиція більше не відповідала новому оформленню, тому її зняли зі стіни. Як повідомили активісти, панно вже не перебувало на балансі медичного закладу. Адміністрація лікарні дозволила представникам «Двіж Лаб» забрати демонтовані частини для подальшого збереження. Завдяки цьому робота, яка могла завершити свою історію серед уламків і будівельних відходів, отримала шанс на реставрацію та повернення до публічного простору.

Активісти залучили до дослідження твору фахівців і дійшли висновку, що його автором із великою ймовірністю був полтавський кераміст Василь Олександрович Мельник. Остаточна атрибуція ще потребуватиме роботи з архівами, документами лікарні, фотографіями первісного інтер’єру та порівняння з іншими творами майстра. Саме тому авторство наразі подають як обґрунтоване припущення, а не як остаточно доведений факт.

Василь Мельник народився 1928 року та жив у Полтаві. Він працював із декоративною і монументальною керамікою, створюючи як окремі мистецькі предмети, так і великі композиції для громадських інтер’єрів. Його ім’я згадується серед полтавських художників-керамістів, а творчий доробок майстра допомагає простежити розвиток місцевого декоративного мистецтва другої половини ХХ століття.

Роботи, пов’язані з Мельником, збереглися у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Котляревського та в будівлі колишньої дитячої художньої школи імені Святослава Пашинського. Нині там розташований виставковий флігель Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Сам музей також має значну колекцію фарфорових і керамічних творів митця.

Порятунок композиції порушив ширшу проблему ставлення до монументального мистецтва другої половини ХХ століття. Керамічні панно, мозаїки, вітражі, рельєфи та декоративні розписи створювалися для лікарень, шкіл, бібліотек, будинків культури, готелів і громадських їдалень. Вони були невіддільною частиною архітектурного задуму, однак під час сучасних ремонтів нерідко сприймаються як застаріле оздоблення, яке можна демонтувати без дослідження.

Більшість таких робіт не має окремого охоронного статусу. Часто вони не внесені до музейних каталогів, не описані в реєстрах і навіть не мають доступної інформації про автора та дату створення. Через це доля твору залежить від рішення керівництва установи, підрядника або власника приміщення. Якщо панно зникає під час реконструкції, суспільство може дізнатися про втрату лише тоді, коли повернути його вже неможливо.

Історія полтавської композиції стала щасливим винятком. Попри демонтаж і неналежні умови зберігання, основні елементи панно вціліли, а активісти вчасно звернули на них увагу. Тепер важливо оцінити стан кожної частини, зафіксувати тріщини, відколи та втрати глазурі, перевірити зворотний бік кераміки й визначити, яким способом елементи колись кріпилися до стіни.

Наступним кроком має стати професійна реставрація. Перед втручанням фахівці повинні дослідити матеріал, технологію випалу, склад покриття та характер пошкоджень. Неправильне очищення або склеювання може завдати роботі не меншої шкоди, ніж перебування серед будівельного сміття. Тому активісти планують передати панно на інституційне зберігання, де воно матиме належні умови та фаховий супровід.

Інституційне зберігання також дозволить належно задокументувати композицію. Панно потребує опису, обмірів, якісної фотозйомки та фіксації історії його побутування. Необхідно встановити приблизний рік створення, знайти документи про оформлення басейну й перевірити можливі ескізи автора. Ця інформація допоможе не лише під час реставрації, а й у майбутньому дослідженні полтавського монументального мистецтва.

Після відновлення для композиції доведеться знайти нове місце. Найкращим варіантом може стати музейний або культурний простір, де панно буде доступне для огляду та не втратить зв’язку з Полтавою. Водночас спосіб експонування має врахувати первісний задум: твір створювався як єдина настінна композиція, тому його частини бажано показувати разом, а не розподіляти між різними фондами чи виставками.

ГО «Двіж Лаб» уже працювала з темою збереження монументального мистецтва. Організація проводила в артпросторі «Культура» виставку німецького письменника та фотографа Крістофа Брумме «Мозаїка на зупинці», а також лекцію дослідниці Надії Зайченко про мозаїчну спадщину Полтавщини. Такі проєкти допомагають зробити помітними твори, повз які мешканці міст можуть проходити щодня, не знаючи їхньої історії та авторів.

Урятоване панно є не лише красивою декоративною річчю. Воно розповідає про час, коли мистецтво інтегрували у звичайні громадські будівлі та створювали спеціально для конкретного середовища. Його морські образи були частиною дитячого лікарняного простору, а отже залишилися у спогадах пацієнтів, працівників і відвідувачів басейну.

Ця історія також показує, наскільки важливо перевіряти культурну цінність декоративних елементів до початку ремонтів. Навіть якщо твір не має офіційного статусу пам’ятки, це не означає, що він не становить художнього або історичного інтересу. Коротка консультація з музейниками, мистецтвознавцями чи місцевими дослідниками може врятувати роботу, яку після демонтажу вже неможливо буде відтворити.

Активісти фактично зупинили зникнення ще одного фрагмента міської пам’яті. Попереду залишається складніший етап — наукова атрибуція, реставрація, пошук установи для зберігання та повернення композиції глядачам. Проте головне вже сталося: Посейдон і його керамічний морський світ не зникли під час ремонту та отримали можливість розпочати нову частину своєї історії.