У Києві до Дня воєнної розвідки України презентували масштабний стінопис, присвячений бойовим і спеціальним операціям «Спецпідрозділу Тимура». Мурал площею близько 600 квадратних метрів перетворив фасад промислової будівлі на своєрідну документальну хроніку війни, де відтворені реальні епізоди операцій українських розвідників у Чорному морі, Криму та на найскладніших ділянках фронту.

Стінопис з’явився на вулиці Кирилівській у Подільському районі столиці. Про його створення повідомило Головне управління розвідки. Основою композиції стали не вигадані художниками сцени, а документальні кадри, які самі військовослужбовці знімали безпосередньо під час виконання бойових завдань. Завдяки цьому мурал одночасно працює як мистецький об’єкт, меморіальна робота та візуальне свідчення подій російсько-української війни.

Від острова Зміїний до окупованого Криму

Композиція об’єднала десять епізодів із різних напрямків бойових дій. Серед них — операції української розвідки на острові Зміїний, газодобувних платформах у Чорному морі, на території тимчасово окупованого Криму, Кінбурнській косі та в районі Енергодара. Окремі фрагменти нагадують про важкі бої за Бахмут, Авдіївку та Вовчанський агрегатний завод.

Кожна сцена на фасаді має конкретний прототип і пов’язана з реальною операцією. Саме цей принцип став ключовим для авторів роботи. Митці не намагалися створити абстрактний героїчний образ війни, а перенесли на стіну події, зафіксовані самими учасниками операцій. У результаті стінопис отримав майже репортажний характер: його можна розглядати не лише як масштабну графічну композицію, а й як візуальну історію бойового шляху спецпідрозділу.

Особливого значення цьому надає те, що частина відтворених операцій відбувалася у місцях, які стали символічними для перебігу війни. Зміїний, Чорне море, Крим чи Бахмут давно перестали бути лише географічними назвами — вони асоціюються з окремими етапами українського опору, ризикованими операціями та боротьбою за повернення окупованих територій.

Майже рік роботи заради одного фасаду

Створення муралу виявилося складним і тривалим процесом. Над проєктом майже рік працювали представники «Спецпідрозділу Тимура», які відповідали за змістову частину композиції, компанія Expla та митці Obsidian Bone, Rubae і Borok.

Безпосереднє нанесення зображення на будівлю тривало близько двох місяців. Для роботи використали приблизно 140 літрів фасадної фарби та понад 200 аерозольних балонів. Через величезну площу фасаду художникам довелося окремо переносити розмітку майбутньої композиції за допомогою потужного проєктора. Лише цей етап зайняв дві ночі.

Ескіз створив Obsidian Bone, а Rubae та Borok переносили його на стіну. За словами Rubae, роботу виконано у стилі гравюри. Художник називає її найбільшим об’єктом такого типу в Україні. Велика кількість дрібних елементів була принциповою: автори прагнули, щоб глядач не сприймав фасад одним поглядом, а поступово відкривав окремі сцени, деталі та символи.

Мурал створювали під російськими обстрілами

Робота над стінописом відбувалася у Києві в умовах постійної загрози російських повітряних атак. Один із таких епізодів стався безпосередньо під час створення муралу. Як розповів художник Rubae, за кілька десятків метрів від місця роботи російські ударні безпілотники атакували сусідній об’єкт.

На щастя, тоді обійшлося без постраждалих. Проте сама ситуація додала роботі ще одного виміру: художники фактично створювали зображення про війну, перебуваючи під реальною загрозою нового удару по столиці.

Ця обставина різко відрізняє київський стінопис від традиційного монументального мистецтва. Він не розповідає про події, що давно завершилися, — його створено безпосередньо під час тієї самої війни, сцени якої зображені на фасаді.

Чому автори обрали стиль гравюри

Чорно-біла та графічно насичена манера дозволила авторам уникнути надмірної декоративності. Стиль гравюри асоціюється з історичними літописами, книжковими ілюстраціями та документуванням визначних подій, тому добре відповідає задуму стінопису.

На площі близько 600 квадратних метрів автори розмістили велику кількість фігур, техніки, ландшафтів і деталей бойових операцій. Через це композиція не має одного-єдиного центру. Глядач фактично читає фасад фрагмент за фрагментом, переходячи від однієї операції до іншої. Так документальні кадри, що раніше існували переважно у військових архівах, відео чи новинних повідомленнях, отримали нову форму у міському просторі.

Такий підхід важливий і для збереження пам’яті. Через роки багато сьогоднішніх бойових епізодів стануть частиною історії України, а мистецькі роботи, створені під час війни, можуть стати одним зі способів передачі цієї історії наступним поколінням.

Війна переходить у культурну пам’ять України

Мурал на Кирилівській показує, як події сучасної війни вже зараз стають частиною української культури та міської візуальної пам’яті. Якщо раніше масштабні стінописи переважно присвячували історичним діячам, митцям або абстрактним темам, то тепер на фасадах з’являються конкретні сцени операцій, які відбувалися лише кілька років або навіть місяців тому.

Мурал розвідників у Києві став не просто зображенням військових. Це великий документальний твір про людей і операції, які вже змінили перебіг сучасної української історії. А використання справжніх кадрів та участь самих представників спецпідрозділу у формуванні композиції роблять його одним із найбільш незвичних прикладів воєнного монументального мистецтва в Україні.