Український музикант Святослав Вакарчук разом із композиторкою та піаністкою Марією Яремак і хором «Ліхтар» зіграли різдвяний концерт у просторі залізничного вокзалу St Pancras International у Лондоні. Подія відбулася в одному з найвідоміших транспортних і культурних хабів Великої Британії та зібрала рекордну для цього майданчика кількість глядачів. Концерт став не лише музичною подією, а й символічним жестом культурної присутності України в Європі під час війни, поєднавши благодійну мету, народну традицію та сучасне музичне прочитання.
Виступ розпочався з камерного формату. Святослав Вакарчук вийшов на імпровізовану сцену соло під фортепіанний вступ Марії Яремак. У цьому мінімалістичному звучанні голос і музика злилися в спокійний, майже інтимний діалог із простором вокзалу, де зазвичай панує рух і шум. Згодом до виконавців приєдналися хор «Ліхтар» та струнний квартет, розширивши звукову палітру й перетворивши концерт на повноцінне різдвяне дійство.
У програмі звучали українські колядки, міжнародна різдвяна класика та пісні гурту «Океан Ельзи», які давно стали впізнаваними далеко за межами України. Знайомі мелодії у виконанні Вакарчука набували нового змісту в контексті війни та вимушеної української присутності за кордоном. Для багатьох слухачів це був не просто концерт, а момент емоційного зв’язку з домом, культурною пам’яттю та власною ідентичністю.
Окрему частину програми склали виступи Марії Яремак, яка виконала давні українські мелодії у власних авторських аранжуваннях. Серед них були «Щедрик», «Подоляночка», «Вийди, вийди, Іванку», «Котику сіренький», а також її оригінальні композиції. Ці твори поєднували академічну музичну форму з фольклорним корінням, створюючи атмосферу, яку сама композиторка описує як «українське фентезі». Між композиціями Марія Яремак розповідала слухачам про концепцію переосмислення народної музики, про те, як традиційні мотиви можуть звучати сучасно й водночас зберігати автентичність. Вона також згадала про свою книгу нот «Музичні історії України», яка стала спробою зафіксувати й осмислити українську музичну спадщину для нового покоління виконавців.
Концерт на St Pancras International став найбільшим за кількістю глядачів за всю історію музичних виступів на цьому вокзалі. За словами засновниці та директорки Campaign for Ukraine Олени Іващенко, подію відвідали понад тисячу людей. Для простору, який зазвичай є транзитним, така кількість слухачів означала повне перетворення вокзалу на концертну залу, де люди зупинялися, слухали й залишалися до завершення виступу.
Важливою складовою події стала благодійна мета. Під час концерту виконавці збирали кошти для відділення інтенсивної терапії дитячої лікарні «Охматдит» у Харкові. Таким чином музика набула практичного виміру підтримки, поєднавши культурну дипломатію з реальною допомогою українським дітям, які постраждали від війни. Для багатьох глядачів участь у зборі стала можливістю долучитися до підтримки України не лише емоційно, а й конкретними діями.
St Pancras International давно відомий як простір, відкритий для культурних ініціатив. У різні роки тут виступали світові зірки, серед яких Аліша Кіз, Джон Ледженд, Том Оделл, Джефф Голдблум і Нора Джонс. Концерт українських музикантів органічно вписався в цю традицію, але водночас мав особливий контекст. Він представив українську культуру не як екзотику чи фольклорний елемент, а як живу, сучасну й багатогранну частину європейського культурного простору.
Для Святослава Вакарчука цей виступ став продовженням його публічної місії за кордоном, де музика використовується як інструмент комунікації, підтримки й нагадування про війну в Україні. Його участь разом із молодшими музикантами та хором підкреслила тяглість української музичної традиції, у якій класика, фольклор і сучасна поп-рок сцена існують поруч і взаємодіють.
Концерт у Лондоні продемонстрував, що українська музика здатна звучати переконливо в будь-якому просторі — від фронтових укриттів до європейських вокзалів. Вона не втрачає свого сенсу, навіть коли виривається з традиційних концертних залів, і навпаки набуває нового значення в публічних, відкритих локаціях. Для України такі події стають частиною культурної присутності у світі, яка працює на довгу перспективу, формуючи образ країни через мистецтво, емпатію та солідарність.
