Українська співачка Юлія Юріна представила новий трек «Нема льоду» — переосмислення народної веснянки «Нема льоду, нема переходу» у звучанні, натхненному k-pop і сучасною попсценою. Артистка називає цю роботу українським народним k-pop треком, і саме в такому формулюванні добре відчувається головна ідея релізу: не просто використати фольклор як декоративний елемент, а перенести його в енергійний, танцювальний і глобально впізнаваний музичний контекст.

Для Юріної це органічний крок, адже її творчість давно будується на українській народній музиці, фольклорних інтонаціях, архаїчних текстах і сучасному продакшені. Вона не ставиться до традиції як до музейного матеріалу, який треба законсервувати в незмінному вигляді. Навпаки, співачка постійно шукає способи показати, що народна пісня може бути живою, рухливою, сексуальною, клубною, драматичною, електронною або танцювальною. «Нема льоду» продовжує саме цю лінію, але робить її ще більш попорієнтованою і візуальною.

Основою треку стала веснянка «Нема льоду, нема переходу». Веснянки в українській традиції пов’язані з переходом від зими до весни, пробудженням природи, молодіжними обрядами, рухом, співом і колективністю. Уже сама назва має образ межі: льоду немає, переходу немає, простір змінюється, але шлях ще не очевидний. У сучасному аранжуванні цей мотив набуває нового сенсу. Він звучить як пісня про рух, напругу, очікування і неможливість залишатися на місці.

За словами артистки, на звучання пісні вплинули k-pop та пісні Jennie. Дженні Кім — південнокорейська співачка, реперка, учасниця гурту Blackpink, який дебютував у 2016 році на лейблі YG Entertainment. Вона також розвиває сольну кар’єру: у 2018 році випустила сингл Solo, у 2023 році дебютувала як акторка в серіалі «Ідол» для HBO і створила власний лейбл Odd Atelier. Згадка про Jennie важлива не лише як музичний орієнтир, а як вказівка на певну естетику — упевнену, ритмічну, мінімалістичну, візуально сильну й побудовану на поєднанні вокалу, танцю та образу.

K-pop давно перестав бути лише корейським феноменом. Це глобальна система попкультури, де музика, хореографія, мода, відео, фанатські спільноти й соціальні мережі працюють як єдиний механізм. Коли українська артистка звертається до цієї естетики, вона не копіює чужу модель, а вступає з нею в діалог. У випадку Юріної цей діалог особливо цікавий, бо в центрі залишається не англомовний поп-хіт, а українська веснянка. Тобто локальний фольклор не відступає перед глобальним трендом, а використовує його енергію для нового звучання.

Юріна самостійно написала демоверсію аранжування, а вже потім разом із саундпродюсером Svyryd довела трек до фінального звучання. Це важлива деталь, бо вона показує артистку не лише як виконавицю, а як авторку музичної концепції. Svyryd раніше вже працював із нею над піснями «Церковка», «Підпільний», «Ой, як же було» та іншими роботами. Їхня співпраця стала впізнаваною саме завдяки здатності поєднувати народну основу з сучасним електронним і поппродакшеном так, щоб фольклор не губився за бітами, а залишався головним джерелом напруги.

Разом із піснею вийшло танцювальне музичне відео. Це логічне продовження k-pop-орієнтованої ідеї, адже в цій естетиці хореографія є не додатком, а повноцінною частиною пісні. Знімання кліпу проходили в київському концертному клубі Origin. Там же 22 травня відбудеться сольний концерт Юріної, де «Нема льоду» можна буде почути наживо. Такий збіг локацій створює відчуття цілісного простору: пісня, кліп і концерт ніби існують в одному міському середовищі, де фольклор переходить у клубну сцену.

Оператором відео став Назар Мануляк, який уже працював із візуальними роботами «Церковка», «Дівки-чарівниці» та «Біла стрічка». Його участь важлива для послідовності візуальної мови Юріної. У сучасній музиці кліп часто формує перше враження про пісню не менше, ніж сам трек. Особливо тоді, коли артистка працює з фольклором, тілесністю, танцем і сильним сценічним образом. Хореографом-постановником став керівник балету D-T.O.P. Данило Дємєхін, і саме хореографія має зробити «Нема льоду» не лише піснею для прослуховування, а й номером для сцени.

Для української музики такий реліз важливий ще й тому, що він демонструє новий спосіб роботи з народністю. Довгий час фольклор у попмузиці часто подавався або як етнодекорація, або як урочистий символ національної ідентичності. Після початку повномасштабної війни попит на українські традиційні мотиви різко зріс, але разом із ним з’явився ризик поверхневого використання народних елементів. Юріна працює інакше: для неї фольклор не є тимчасовим трендом, бо він давно лежить в основі її музичної мови.

Саме тому «Нема льоду» не звучить як випадковий експеримент. Це радше продовження багаторічного пошуку артистки, яка намагається довести, що українська народна пісня може існувати в сучасних жанрах без втрати характеру. Веснянка в k-pop-обробці може здатися парадоксом лише на перший погляд. Насправді обидві традиції мають спільну рису: сильний ритм, колективність, тілесність, повторюваність, візуальність і здатність створювати спільноту навколо виконання. Українські веснянки теж були піснями дії, руху й групового переживання, просто в іншому історичному контексті.

Окремої уваги заслуговує особиста історія Юлії Юріної. У березні співачка подала документи на отримання українського громадянства. Вона народилася й виросла в Росії, але у 2012 році переїхала до України та вступила до університету. Протягом близько десяти років артистка намагалася отримати українське громадянство та відмовитися від російського, однак після початку повномасштабного вторгнення цей процес ускладнився. Її публічна позиція й музична робота з українською фольклористикою давно стали частиною ширшої дискусії про вибір ідентичності не за місцем народження, а за культурною, політичною й особистою належністю.

Юріна була учасницею гурту Yuko, брала участь у шоу «Голос країни» й поступово сформувала власну сольну траєкторію, в якій українська народна пісня стала не просто матеріалом, а мовою самовираження. Її творчість показує, що українська культура може бути простором свідомого вибору. Для частини аудиторії це має особливе значення, бо під час війни питання громадянства, мови, походження й культурної позиції стали гострими як ніколи. У випадку Юріної важливо не лише те, де вона народилася, а те, яку культуру вона розвиває й представляє сьогодні.

Реліз «Нема льоду» також добре вписується в ширший тренд української сцени, де фольклор дедалі частіше поєднується з електронікою, попмузикою, репом, клубними жанрами й глобальними саундкодами. Українські артисти шукають способи не просто «зберегти традицію», а зробити її конкурентною в сучасному музичному середовищі. Це важливо і для внутрішньої аудиторії, і для міжнародного слухача, який може відкрити українську музику не через академічний фольклорний концерт, а через динамічний танцювальний трек.

У час війни така музика має додатковий сенс. Вона показує, що українська культура не замикається лише в траурі, документуванні втрат або прямому патріотичному висловлюванні. Вона продовжує експериментувати, танцювати, іронізувати, змішувати стилі й шукати нову попмову. Це не заперечує реальність війни, а навпаки — доводить, що культура залишається живою. Бо народна пісня, яка переходить у k-pop, є знаком не руйнування традиції, а її здатності виживати через зміну форми.

Сольний концерт Юріної в Origin 22 травня стане першою можливістю почути «Нема льоду» наживо в новому сценічному контексті. Для артистки це шанс показати не лише трек, а й цілісну естетику — звук, рух, образ, світло й контакт із аудиторією. Для слухачів — можливість побачити, як українська веснянка може працювати на клубній сцені не як етнографічна реконструкція, а як сучасний попномер.

«Нема льоду» — це реліз про перехід. Між зимою і весною, між фольклором і k-pop, між локальним і глобальним, між давнім текстом і новим тілесним звучанням. Юлія Юріна знову показує, що українська народна музика не належить лише минулому. Вона може бути гнучкою, модною, різкою, танцювальною і здатною вступати в діалог навіть із найпотужнішими попкультурними хвилями сучасності.