Верховна Рада 14 липня підтримала відставку прем’єр-міністерки України Юлії Свириденко. За відповідне рішення проголосували 258 народних депутатів. Відповідно до Конституції, звільнення очільниці Кабінету Міністрів автоматично означає відставку всього складу уряду. Водночас міністри продовжують виконувати свої повноваження до початку роботи нового Кабміну, щоб не допустити перерви в управлінні державою під час повномасштабної війни.

Свириденко подала заяву до парламенту 13 липня — наступного дня після того, як президент Володимир Зеленський повідомив про намір оновити керівництво уряду та змінити політичну стратегію держави. Профільний комітет Верховної Ради рекомендував депутатам підтримати відставку, після чого питання винесли на голосування в сесійній залі.

Формально рішення про звільнення прем’єр-міністра належить до компетенції парламенту. Після його ухвалення Кабінет Міністрів переходить у тимчасовий режим роботи, але не припиняє виконувати державні функції. Міністерства зберігають можливість ухвалювати необхідні рішення, здійснювати виплати, реалізовувати бюджетні програми та координувати роботу органів виконавчої влади.

Такий механізм особливо важливий в умовах воєнного стану. Держава не може дозволити собі пауз у фінансуванні оборони, закупівлі озброєння, забезпеченні військовослужбовців, роботі енергетики та взаємодії з міжнародними партнерами. Уряд, відставку якого прийняла Верховна Рада, продовжуватиме виконувати повноваження до формування нового складу Кабміну.

Юлія Свириденко очолила уряд 17 липня 2025 року. До цього вона працювала першою віцепрем’єр-міністеркою — міністеркою економіки та брала участь у переговорах щодо міжнародної фінансової підтримки, залучення інвестицій і формування економічної політики воєнного часу. Її призначення відбулося під час попереднього масштабного перезавантаження виконавчої влади.

На посаді прем’єр-міністерки Свириденко перебувала майже рік. Робота її уряду припала на період, коли Україна одночасно фінансувала Сили оборони, відновлювала енергетичну інфраструктуру після російських ударів, підтримувала соціальні виплати та продовжувала реформи, необхідні для вступу до Європейського Союзу.

Кабміну доводилося шукати додаткові ресурси для армії, домовлятися про бюджетну допомогу з партнерами, підтримувати роботу підприємств і готувати країну до нового опалювального сезону. На цьому тлі відставка уряду стала не просто технічною кадровою перестановкою, а частиною ширшого перегляду системи державного управління.

Станом на 15 липня новий прем’єр-міністр і склад Кабінету Міністрів ще не були затверджені Верховною Радою. Одним із головних претендентів на посаду очільника уряду називали Сергія Корецького, який із травня 2025 року керував правлінням НАК «Нафтогаз України». Раніше він очолював «Укрнафту» та «Укртатнафту», а до роботи в державному секторі мав досвід управління приватними компаніями.

Про високі шанси Корецького очолити уряд повідомляли народні депутати та джерела у парламенті. Однак станом на 15 липня його кандидатура ще мала пройти передбачену законом процедуру. Подання щодо нового прем’єра повинно бути офіційно внесене до Верховної Ради, після чого депутати мають проголосувати за призначення.

Можливе висунення керівника «Нафтогазу» могло свідчити про намір посилити економічний та енергетичний напрям роботи Кабміну. Корецький має досвід управління великими компаніями, пов’язаними з видобуванням, переробленням і постачанням енергоресурсів. Водночас посада прем’єра передбачає значно ширшу відповідальність — від оборонної економіки та соціальної політики до європейської інтеграції й координації міністерств.

Одночасно з відставкою уряду почали з’являтися повідомлення про майбутні зміни в керівництві Міністерства оборони. Президент Володимир Зеленський не планує повторно вносити до Верховної Ради кандидатуру Михайла Федорова на посаду очільника оборонного відомства. Про це 15 липня повідомили співрозмовники у фракції «Слуга народу» після зустрічі депутатів із главою держави.

Згодом Федоров сам підтвердив, що завершує роботу в Міністерстві оборони та залишає уряд. Він назвав великою честю можливість служити українському народові на цій посаді, перелічив результати своєї команди та окреслив завдання, які потребують подальшого виконання. При цьому міністр не повідомив подробиць причин свого звільнення.

За словами учасників закритої зустрічі президента з фракцією, одним із чинників кадрового рішення могли бути невирішені розбіжності між Михайлом Федоровим і головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. Офіційних пояснень щодо причин або змісту можливого конфлікту станом на 15 липня не оприлюднювали. Тому ця інформація ґрунтується на повідомленнях парламентських джерел, а не на підтверджених заявах президента, міністра оборони чи військового командування.

Взаємодія між цивільним керівництвом Міністерства оборони та головнокомандувачем має критичне значення під час війни. Міноборони відповідає за оборонну політику, бюджет, закупівлі, забезпечення військових і співпрацю з міжнародними партнерами. Військове командування визначає оперативні потреби армії та оцінює, які види озброєння, техніки й ресурсів передусім потрібні бойовим підрозділам.

Від узгодженості між цими структурами залежить швидкість ухвалення рішень і постачання необхідного на фронт. Навіть перспективні технологічні програми не можуть бути ефективними, якщо вони не відповідають реальним потребам військових або не масштабуються у потрібні строки. Саме тому інформація про можливі розбіжності привернула особливу увагу на тлі загального перезавантаження виконавчої влади.

До роботи в оборонному відомстві Михайло Федоров був відомий насамперед як керівник цифрової трансформації України. Його команда розвивала застосунок «Дія», переводила державні послуги в онлайн, підтримувала технологічний бізнес і працювала над оборонними інноваціями. Під час війни Федоров також був пов’язаний із розвитком безпілотних систем, платформою Brave1 та залученням приватних компаній до потреб Сил оборони.

Вихід Федорова з уряду поставив питання про майбутнє започаткованих технологічних програм. Україна дедалі більше залежить від виробництва дронів, роботизованих комплексів, засобів радіоелектронної боротьби, систем зв’язку та програмного забезпечення. Кадрова ротація не повинна зупинити контракти, випробування нових розробок або постачання техніки військовим.

Серед можливих кандидатів на посаду міністра оборони джерела у «Слузі народу» називали чинного очільника Міністерства внутрішніх справ Ігоря Клименка. Станом на 15 липня президент не вносив його кандидатуру до Верховної Ради, тому йшлося лише про політичні плани та попередні обговорення.

Клименко керує системою, до якої входять Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, ДСНС та інші структури. Під час війни вони беруть участь у бойових діях, охороні кордону, евакуації цивільних і ліквідації наслідків російських атак. Водночас робота в Міністерстві оборони потребує окремого досвіду взаємодії з Генеральним штабом, міжнародними партнерами та виробниками озброєння.

Конституційна процедура передбачає, що кандидатуру міністра оборони вносить президент, а рішення про призначення ухвалює Верховна Рада. До офіційного подання та голосування парламенту остаточна конфігурація керівництва оборонного відомства залишається невизначеною.

Для нового уряду основними викликами залишатимуться фінансування Сил оборони, стабільність бюджету, відновлення енергетичних об’єктів, підтримка бізнесу та виконання зобов’язань перед міжнародними партнерами. Кабмін також має забезпечити підготовку до опалювального сезону та продовжити реформи, необхідні для вступу до ЄС.

Відставка уряду Свириденко відбулася без тривалої політичної кризи, однак суспільство очікує пояснення причин і цілей кадрової ротації. Самої заміни прізвищ недостатньо: влада має окреслити пріоритети майбутнього Кабміну та критерії, за якими оцінюватимуть роботу нової команди.

Станом на 15 липня уряд Свириденко продовжував виконувати обов’язки, Сергія Корецького називали головним претендентом на посаду прем’єра, а Михайло Федоров підтвердив завершення роботи в Міноборони. Остаточні кадрові рішення ще мали пройти офіційні подання та голосування Верховної Ради.