В Україні 18 липня третій день поспіль тривають мирні акції, які розпочалися після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Наймасштабніше зібрання знову відбулося у Києві на площі Івана Франка, однак протестні заходи продовжилися також у Львові, Дніпрі, Одесі, Миколаєві, Тернополі, Черкасах, Хмельницькому, Ужгороді, Івано-Франківську та інших містах.
Головною вимогою учасників залишається повернення Федорова до керівництва Міністерством оборони. Водночас на третій день порядок денний акцій став помітно ширшим. Частина протестувальників почала вимагати відставки головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, а також дострокового повернення Верховної Ради до пленарної роботи.
У Києві люди почали збиратися біля Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка приблизно о 15:00. Станом на 19:30 на площі перебували близько 300 учасників, однак протягом вечора кількість людей суттєво зросла. Близько 21:45 кореспонденти нарахували вже приблизно дві тисячі присутніх.
Учасники принесли українські прапори та саморобні плакати, написані переважно на шматках картону. Такий формат зберігся від перших днів акцій і став їхнім упізнаваним символом. На плакатах містилися заклики повернути Федорова, не зупиняти технологічні зміни в армії, забезпечувати військових дронами та не руйнувати систему, яка, на думку протестувальників, уже демонструвала результат.
Київська площа залишається головним осередком протестів, що розпочалися 16 липня після підтвердження відставки Федорова. У перший день учасники переважно вимагали скасувати кадрове рішення, повернути колишнього міністра на посаду та публічно пояснити, чому було змінено керівництво оборонного відомства.
Протестувальники також виступали проти регулярних урядових перестановок, які відбуваються без широкого обговорення із суспільством. На їхню думку, під час повномасштабної війни будь-які зміни в керівництві Міністерства оборони повинні супроводжуватися чітким планом наступності, щоб важливі проєкти не зупинялися через кадрові рішення.
До 18 липня ці вимоги збереглися, але до них додалися нові. Частина присутніх у Києві та регіонах почала відкрито закликати до звільнення Олександра Сирського. Такі гасла учасники пояснюють незгодою з підходами військового керівництва та повідомленнями про можливий конфлікт між головнокомандувачем і колишнім міністром оборони.
Водночас вимогу відставки Сирського підтримують не всі учасники. Акції залишаються децентралізованими й не мають єдиного організаційного центру або погодженого переліку умов. Для одних головною метою є повернення Федорова, інші порушують ширші питання військового управління, відповідальності командування та забезпечення армії сучасними технологіями.
Ще одним помітним пунктом стала вимога повернути народних депутатів до парламентської роботи. Верховна Рада оголосила перерву до 18 серпня, хоча після перебудови уряду низка важливих кадрових і законодавчих питань залишається невирішеною. На плакатах з’явилися заклики скликати пленарне засідання раніше.
Учасники наголошують, що в умовах війни парламент не повинен брати тривалу паузу. На їхню думку, депутати мають оперативно реагувати на політичні та безпекові виклики, контролювати роботу уряду й розглядати рішення, які безпосередньо впливають на обороноздатність держави.
У Львові люди знову вийшли з плакатами на підтримку Федорова. Серед написів були вимоги залишити його в уряді, повернути Верховну Раду до роботи та переглянути підходи до керівництва Збройними силами. Учасники також скандували, що Україні потрібні інновації, а ефективний фронт неможливий без міцного тилу.
У Дніпрі містяни втретє зібралися на протест проти відставки колишнього міністра. Там також звучали заклики повернути Федорова до виконання обов’язків і звільнити Сирського. Деякі учасники заявляли, що представляють позицію військовослужбовців, які через перебування на службі не можуть особисто приєднатися до акцій.
У Миколаєві до мирного зібрання долучилися понад 150 людей. Учасники пройшли вулицею Соборною та вигукували гасла на підтримку Федорова. У Тернополі понад пів сотні протестувальників зібралися біля будівель обласної військової адміністрації та обласної ради. Основною вимогою там залишалося поновлення колишнього очільника Міноборони на посаді.
У Кропивницькому люди зібралися біля площі Героїв Майдану. Вони вимагали повернути Федорова та змінити головнокомандувача ЗСУ. Учасники заявили, що вважають неприпустимим згортання або уповільнення реформ, започаткованих у Міністерстві оборони. Місцеву акцію оголосили безстроковою.
В Одесі протест пройшов на Дерибасівській. Учасники скандували «Сирського геть» і «Військовим потрібні дрони», а також порушували питання відповідальності за операцію в Кринках. Вони вимагали повторно призначити Федорова міністром оборони та забезпечити продовження технологічних програм для армії.
Одеська акція показала, що порядок денний протестів уже не обмежується підтримкою одного посадовця. Учасники дедалі частіше говорять про якість військового управління, забезпечення підрозділів безпілотними системами, відповідальність командування за проведені операції та необхідність відкритої розмови між владою і суспільством.
У Черкасах зібралися понад сто людей. Організатори координували учасників через соціальні мережі та спеціально створений інформаційний канал. Вони наголосили на мирному характері протесту й заявили, що готові виходити доти, доки не отримають реакції від державного керівництва.
У Хмельницькому до третьої акції долучилися понад 150 учасників. Вони виступили проти рішення не повертати Федорова до нового складу Кабінету Міністрів. Подібні зібрання продовжилися в Ужгороді та Івано-Франківську.
На площі Народній в Ужгороді люди тримали плакати на підтримку військових і колишнього міністра оборони. В Івано-Франківську зібралися приблизно 200 учасників. Разом із вимогою повернути Федорова там дедалі виразніше звучали заклики до відставки Сирського та дострокового завершення парламентської перерви.
За словами учасників, подібні заходи протягом трьох днів проходять також у Запоріжжі. Таким чином, станом на вечір 18 липня акції були підтверджені щонайменше в одинадцяти великих містах. У частині з них протести відбуваються щоденно, а організатори не називають конкретної дати завершення.
Порівняно з 16 липня протестна риторика стала жорсткішою. Якщо спочатку головними були гасла «Поверніть Федорова» та вимога пояснити кадрові рішення, то тепер дедалі частіше звучать заклики змінити військове керівництво, відновити роботу парламенту й не допустити зупинення оборонних реформ.
Водночас спільною основою протестів у різних містах залишається підтримка Михайла Федорова. Учасники вважають, що його відставка може сповільнити розвиток безпілотних технологій, цифрових систем, оборонних закупівель та інших напрямів модернізації армії.
Організатори наголошують, що акції залишаються мирними та громадянськими. Вони закликають людей не піддаватися на провокації, не використовувати партійну символіку й не перетворювати зібрання на інструмент політичної боротьби. Головним способом тиску на владу учасники називають регулярну присутність на площах і публічне висловлення вимог.
Третій день протестів показав, що невдоволення урядовими змінами не стало короткочасною реакцією. У Києві кількість учасників зростала впродовж вечора, а в регіонах акції набули системного характеру. Люди заявляють, що продовжать виходити, доки не почують чіткої відповіді щодо майбутнього Федорова, військового керівництва та роботи парламенту.
