Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого головнокомандувачем Збройних сил України. Про ухвалене рішення глава держави повідомив увечері 21 липня, а вже 22 липня кадрові зміни у найвищому військовому керівництві були офіційно закріплені президентськими указами. Олександра Сирського звільнили з посади головнокомандувача, Драпатого призначили його наступником, а новим начальником Генерального штабу став Ігор Скибюк.
Таким чином Україна розпочала масштабне оновлення вищої ланки військового управління на тлі затяжної війни, складної ситуації на фронті, необхідності прискорення реформ і посилення суспільного запиту на зміни в армії. Від нового керівництва очікують не лише ефективного управління бойовими діями, а й перебудови внутрішніх процесів, удосконалення мобілізації, розвитку корпусної системи та більшої уваги до збереження життя військовослужбовців.
Володимир Зеленський заявив, що рішення про зміну головнокомандувача було ухвалене після консультацій із командирами корпусів і представниками різних складових Сил оборони. Майбутню конфігурацію Генерального штабу президент обговорював із Михайлом Драпатим, виконувачем обов’язків міністра оборони Євгенієм Хмарою та заступником керівника Офісу президента Павлом Палісою.
Серед головних завдань нового військового керівництва Зеленський назвав забезпечення безперервності бойових операцій, завершення формування корпусної структури, своєчасне постачання озброєння, безпілотників та іншого необхідного обладнання. Окрема увага має бути приділена посиленню протиповітряного захисту підрозділів і створенню зрозумілого бачення мобілізаційних процесів, які залишаються однією з найбільш чутливих тем для українського суспільства.
Після оголошення про призначення Михайло Драпатий заявив, що сприймає нову посаду насамперед як відповідальність перед військовими та державою. Він наголосив, що служіння Україні завжди було для нього честю, а під час війни за незалежність воно означає абсолютну відповідальність за людей, рішення та результат. Новий головнокомандувач пообіцяв працювати зосереджено і з повагою до тих, хто захищає країну.
Драпатий також подякував Олександру Сирському за службу та послідовну роботу зі зміцнення українського війська. Сирський очолював ЗСУ з лютого 2024 року. До цього він командував Сухопутними військами та оперативно-стратегічним угрупованням «Хортиця». Президент, повідомляючи про кадрові зміни, окремо відзначив його роль в організації оборони Києва, проведенні Харківської наступальної операції та бойових діях у Курській області.
Михайло Драпатий належить до покоління українських командирів, професійне становлення яких відбувалося безпосередньо під час війни з Росією. На початку російської агресії у 2014 році він командував 2-м механізованим батальйоном 72-ї окремої механізованої бригади. Одним із найвідоміших епізодів його служби стала операція в Маріуполі у травні 2014 року.
Тоді українська бронетехніка прорвалася через барикаду, споруджену проросійськими силами. Драпатий перебував у першій бойовій машині піхоти. Відео цього прориву широко поширилося в інформаційному просторі та стало одним із символів початкового етапу російсько-української війни, коли українські військові фактично в умовах стрімкої ескалації відновлювали контроль над містами Донеччини.
У серпні 2016 року Драпатого призначили командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Її підрозділи виконували бойові завдання в районах Авдіївки, Ясинуватої та Бахмутської траси. Після кількох років командування бригадою він продовжив навчання у Національному університеті оборони України, поєднавши безпосередній бойовий досвід із підготовкою до роботи на оперативному та стратегічному рівнях.
Під час повномасштабного вторгнення Росії Драпатий працював на кількох ключових напрямках. У 2022 році він долучався до організації оборони півдня та командування операціями, пов’язаними зі звільненням правобережної частини Херсонської області. До січня 2024 року очолював оперативне угруповання військ «Херсон», а в лютому став заступником начальника Генерального штабу.
У травні 2024 року, після початку нового російського наступу на півночі Харківської області, Драпатого призначили керівником оперативно-тактичного угруповання військ «Харків». Українським силам вдалося зупинити швидке просування противника та стабілізувати ситуацію на напрямку. Цей період посилив репутацію генерала як командира, здатного працювати в умовах гострої кризи та швидко перебудовувати систему управління.
У листопаді 2024 року президент призначив Драпатого командувачем Сухопутних військ ЗСУ. Його перебування на посаді було позначене трагедією 1 червня 2025 року, коли російський удар по навчальному підрозділу у Дніпропетровській області призвів до загибелі та поранення військовослужбовців. Того ж дня Драпатий подав рапорт про відставку, заявивши, що бере на себе відповідальність за неналежне виконання вимог безпеки.
Президент не прийняв його відставку, а згодом призначив командувачем Об’єднаних сил ЗСУ. Цей епізод став важливою частиною публічного образу генерала. Замість перекладання провини виключно на підлеглих він визнав особисту відповідальність як керівника. Для частини військових і суспільства така позиція стала ознакою іншої управлінської культури, у якій командир відповідає не лише за виданий наказ, а й за його реалізацію, безпеку особового складу та наслідки ухвалених рішень.
Саме тому Драпатого часто називають представником нової генерації українського військового керівництва. Від нього очікують більшої відкритості, технологічності, уваги до досвіду бойових підрозділів і поваги до військовослужбовця. Водночас висока довіра та позитивна репутація створюють для нового головнокомандувача значний рівень очікувань, які доведеться виправдовувати конкретними рішеннями.
Кадрове перезавантаження відбулося після кількаденних протестів у Києві та інших українських містах, які розпочалися після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Учасники акцій вимагали його повернення та відставки Олександра Сирського, критикуючи темпи військових реформ, підходи до мобілізації та систему управління армією. Призначення Драпатого стало сигналом, що суспільний і військовий запит на зміни влада вирішила перевести у масштабне оновлення командної вертикалі.
Перед новим головнокомандувачем стоять надзвичайно складні завдання. Він має забезпечити наступність бойових операцій, не допустити втрати керованості підрозділів під час кадрових змін і водночас розпочати реальне реформування системи. Йдеться про розвиток корпусної структури, інтеграцію безпілотних технологій, цифровізацію управління, підвищення ефективності підготовки військових і посилення захисту особового складу від російських ударів.
Окремим викликом стане відновлення довіри між штабами, бойовими командирами та військовослужбовцями. Українська армія потребує зрозумілої системи відповідальності, своєчасної ротації, якісного планування та відкритої комунікації щодо мобілізації. Кадрові призначення самі по собі не можуть вирішити накопичені проблеми, тому результат роботи нового головнокомандувача залежатиме від того, наскільки швидко управлінські рішення перетворюватимуться на зміни безпосередньо у підрозділах.
Призначення Михайла Драпатого стало поворотним моментом для українського війська. Командир, який пройшов шлях від батальйону 72-ї бригади до найвищої посади у Збройних силах, тепер відповідатиме за стратегію оборони України в один із найважчих періодів її сучасної історії. Його бойовий досвід, репутація серед військових і готовність брати відповідальність створюють міцну основу для роботи. Проте остаточну оцінку цьому призначенню дадуть не публічні очікування, а результати на фронті, якість реформ і здатність нового керівництва зберігати життя українських захисників.
