У Києві 30 квітня була демонтавона скульптурна композиція, що вшановувала Переяславську раду, та монумент робітників, що раніше входив до складу Арки Дружби народів. Цей архітектурний комплекс символізував міфічне об’єднання українців і росіян. Культура розглядає фони Переяславської ради, події, що відбулися насправді, і спосіб, яким російська пропаганда використовувала та продовжує використовувати цю історичну подію.

Формування союзу та дипломатична діяльність Хмельницького перед Переяславською радою

Передумови Переяславської ради формувалися в контексті діяльності гетьмана Війська Запорозького Богдана Хмельницького у 1648 році. На той момент він не відчував необхідності у створенні Гетьманщини, розглядаючи свою боротьбу як зусилля за права і вольності українського козацтва всередині Речі Посполитої. Однак перемога війська Хмельницького під Пилявцями та наступні походи на Львів і Замостя змусили його переосмислити місію української революції. У результаті на переговорах з королем Яном Казимиром II 23 лютого 1649 року Хмельницький вперше оголосив про свій намір визволити усіх “народ руський” від кріпацтва. Ця заява спровокувала дипломатичну активність з укладання антипольського союзу, який мав об’єднати Молдавське, Волоське та Трансільванське князівства. Але Хмельницькому потрібен був союзник більшого масштабу, і він обрав Московське царство. Цей вибір викликав створення спільного військового союзу проти Кримського ханства.

Переяславська рада: факти та міфи її укладання

Сама Переяславська рада відбулася 18 січня 1654 року (8 січня за старим стилем). Пам’ять про неї доволі містифікована й оповита безліччю міфів. Адже самих рад, згідно з істориком Горобцем, було 4. Хоча в літописі Самійла Величка є посилання на пакти Переяславської ради, самі документи на той день не були підписані. На ресурсі Інституту історії НАН України зазначено, що цю раду важко назвати загальновійськовою, оскільки після Жванецької кампанії 1653 року Військо Запорозьке було відправлене по домівках на зимівлю.

Рада відбулася у Переяславі, тому присутні були лише деякі рядові козаки з найближчих округів і полків. Серед учасників були представники полків Переяславського, Чигиринського, Черкаського, Канівського, Корсунського, Білоцерківського, Київського, Чернігівського, Ніжинського, Прилуцького, Миргородського та Полтавського, але деякі відсутні. Усього на раді було близько двохсот старшин полкового і сотенного рівня, а кількість рядового козацтва була мінімальною.

Попередньо Хмельницький планував скликати старшинську раду, але хтось настоював на загальновійськовій раді, яку скликали пополудні.

Після ради відбулася зустріч царського боярина Василя Бутурліна та Хмельницького. Гетьман просив, щоб Бутурлін від імені царя присягнув поважати права і вольності козаків та інших українських верств. Однак Бутурлін відмовився, стверджуючи, що це суперечить політичній традиції московського самодержавства.

Врешті-решт, після обговорення з учасниками ради українська сторона погодилася на союзництво. Бутурлін зі свого боку забезпечив, що цар підтримає всі надані королем вольності та свободи козаків і навіть перевершить їх у своїй милості. Після цього Бутурлін та Хмельницький разом зі свитами поїхали до московського посла, де Бутурлін вручив гетьману прапор, булаву та ферезею.

Наслідки Переяславської ради

У наступні дні після Переяславської ради в місті почалися консультації щодо змісту угоди, проєкт якої Хмельницький відправив до Москви 27 лютого.

Після ради були укладені Березневі статті, але оригінали цих документів не збереглися. Згідно з угодою, Україна зберігала свої збройні сили – 60-тисячне козацьке військо, а Московське царство не мало втручатися у внутрішні справи Гетьманщини. Гетьманський уряд мав право на відносини з іншими державами, але з дозволу Москви, і не мав права на відносини з Річчю Посполитою та Османською імперією.

Московські війська були розміщені на території Гетьманщини та повинні були утримуватися за кошт України. Москва також вимагала, щоб кожне місто держави Хмельницького присягло на вірність царю, і представники Москви опинилися у 117 містах Гетьманщини. У полтавському полку московитів побили киями, зафіксував історик Юрій Мицик.

Текст союзної угоди між Гетьманщиною та Московією не зберігся, але разом із московитами козаки перемогли військо Речі Посполитої 29 січня 1655 року в битві під Охматовою. Проте, 24 жовтня 1656 року московський цар підписав з Річчю Посполитою Віленське перемир’я, а у 1658 році гетьман Іван Виговський розірвав угоду з Москвою та уклав Гадяцький договір з Польщею.

Після смерті Богдана Хмельницького, Москва змусила Юрія Хмельницького перепідписати угоду, яка увійшла в історію як Переяславські статті (1659). Його синові довелося піти на поступки та підписати менш вигідну угоду. Таким чином, Москва почала політику повільного поневолення.

Уряд Петра I у 1722 році створив Малоросійську колегію, яка зменшувала права і вольності Гетьманщини, а в 1764 році Катерина II ліквідувала автономію Гетьманщини, а в 1775 році — Запорозьку Січ.

Міф про возз’єднання українців і росіян

Переяславська рада стала одним з основних колоніальних міфів росіян, який існував і в Радянському Союзі. Парадокс полягає в тому, що радянська влада, яка революцією поборола царат і династію Романових, визначала події 1654 року та угоду, укладену представником цієї династії, як важливі для єдності українців і росіян. Однак, Переяславську раду намагалися перекручувати, часто зображаючи Бутурліна присутнім на раді, хоча цього не було. З цієї причини, в рамках процесу деколонізації, фігурну композицію, присвячену Переяславській раді, демонтували 30 квітня, а пам’ятник був виключений зі списку пам’яток історії місцевого значення.

Раніше у Департаменті культури КМДА висловили проти демонтажу Арки дружби народів, називаючи її однією з візитівок Києва. У їх заяві було зазначено, що у столиці не планується демонтаж Арки свободи українського народу.