У Миколаєві планують ревіталізувати історичну трамвайну підстанцію на вулиці Соборній, 8-А та створити в її стінах культурно-освітній простір «Музей міста». Проєкт також передбачає відкриття туристично-інформаційного центру, який має стати новою точкою для знайомства з історією, архітектурою та міською ідентичністю Миколаєва. Ініціатива важлива не лише як ремонт окремої будівлі, а як приклад того, як українські міста можуть повертати до життя власну спадщину під час відновлення.

Проєкт розробила Агенція розвитку Миколаєва. Він отримав підтримку міжнародних партнерів у межах пілотної школи «Культура у відновленні», яка просуває принцип культурно-чутливого відновлення. Це означає, що мова йде не тільки про відбудову стін, фасадів чи дахів, а про уважне ставлення до пам’яті місця, його історичного значення, потреб громади та майбутнього використання простору. Для Миколаєва, який має потужну індустріальну, портову, транспортну й архітектурну історію, такий підхід особливо важливий.

Місто увійшло до переліку 11 українських громад, які першими підготували проєкти за принципами культурно-чутливого відновлення. Серед них миколаївська ініціатива з ревіталізації трамвайної підстанції потрапила до чотирьох проєктів, що отримали підтримку для подальшої реалізації. Крім того, її внесли до державної цифрової екосистеми управління відновленням DREAM. Заявлена вартість робіт становить 11 131 153 гривні, і ці кошти мають піти не лише на технічне оновлення будівлі, а й на створення сучасного публічного простору.

У межах проєкту планують відреставрувати фасад і покрівлю, відремонтувати внутрішні приміщення та зробити будівлю інклюзивною. Це принципово важливо, адже сучасний музей або культурний центр не може бути простором лише для вузької аудиторії. Він має бути доступним для людей різного віку, для мешканців із дітьми, для людей з інвалідністю, для туристів, школярів, дослідників, митців і всіх, хто хоче краще зрозуміти місто. Якщо проєкт реалізують якісно, колишня технічна споруда може стати відкритим майданчиком для діалогу про Миколаїв.

Майбутній «Музей міста» має розповідати про історію самої підстанції, розвиток міського транспорту й архітектурну спадщину Миколаєва. Це логічне наповнення для будівлі, яка сама є частиною транспортної історії. Трамвай у багатьох українських містах був не просто видом пересування, а символом модернізації, урбанізації та переходу до нового міського ритму. Для Миколаєва початку XX століття електричний трамвай означав технологічний розвиток, зв’язок між районами, нову інфраструктуру та зміну щоденного життя мешканців.

Історичну трамвайну підстанцію збудували у 1913–1916 роках біля ринку Привоз, коли Миколаїв переходив на електричні трамваї. Будівля живила рухомий склад і водночас виконувала функцію пасажирського павільйону з навісом-зупинкою. Тобто з самого початку вона була не закритим технічним об’єктом, а частиною міського середовища, пов’язаною з рухом людей, очікуванням транспорту, щоденними маршрутами й міською комунікацією. Саме тому її перетворення на відкритий культурний простір виглядає не штучним, а природним продовженням історії.

Архітектурно споруда також має виразну цінність. Її звели із черепашнику в стилях модерн і промислова неоготика. Фасад оздобили емальованою плиткою «під цеглу», пілястрами та фігурною кладкою. Високі вікна забезпечували освітлення й вентиляцію машинних залів, але водночас формували впізнаваний образ будівлі. У таких спорудах промислова функція поєднувалася з естетикою: навіть технічні об’єкти міста початку XX століття часто проєктували з увагою до деталей, пропорцій і візуальної присутності в міському просторі.

За прямим призначенням підстанція працювала до 1933 року. Пізніше її доля кілька разів змінювалася, як це часто трапляється з історичними будівлями, що втратили первинну функцію. У 1970-х роках споруду ледь не знесли під час планів розширення проспекту, але її вдалося зберегти. Це один із тих моментів, коли місто могло втратити частину своєї пам’яті, проте будівля вистояла. Згодом у ній працювали дитяче кафе «Садко», бар «Ассоль», офіси компанії «ЕкспоМиколаїв» і банківське відділення.

Кожен із цих етапів додавав споруді новий шар історії. Для одних містян вона могла асоціюватися з транспортом, для інших — із кафе, роботою, зустрічами або просто знайомим фасадом у центрі міста. Саме такі будівлі формують неофіційну пам’ять міста: вони можуть не завжди бути головними архітектурними символами, але залишаються важливими орієнтирами у повсякденному житті. Коли такі об’єкти зникають або занепадають, місто втрачає не тільки матеріальну спадщину, а й частину власної біографії.

З 2019 року будівля стояла порожньою. У грудні 2025 року її повернули в комунальну власність Миколаївської міської територіальної громади. Це відкрило шлях до нового сценарію використання простору. Повернення в комунальну власність у цьому випадку можна розглядати як шанс для громади знову отримати доступ до важливого міського об’єкта. Якщо раніше будівля використовувалася для різних приватних або комерційних функцій, то тепер вона може стати публічним місцем, яке працюватиме на ширше коло мешканців.

Окрім музейної частини, у просторі планують облаштувати мультимедійну кімнату, зони для лекцій, воркшопів і виставок, а також туристично-інформаційний центр. Така модель робить «Музей міста» не статичною експозицією, а живим майданчиком. Сучасні міські музеї дедалі рідше обмежуються вітринами й архівними матеріалами. Вони стають місцями зустрічей, дискусій, освітніх програм, локальних досліджень і взаємодії з громадою. Для Миколаєва це може бути особливо цінним, адже місту потрібні простори, де історія не консервується, а осмислюється через сучасний досвід.

Туристично-інформаційний центр у такому місці також має логіку. Миколаїв часто сприймають передусім через суднобудування, портову історію, воєнний досвід і південну географію. Але місто має значно ширшу культурну тканину: архітектуру, транспортну спадщину, локальні спільноти, історії районів, промислові об’єкти, які можна переосмислювати як частину туристичного маршруту. Центр у колишній трамвайній підстанції може допомогти зібрати ці сюжети в зрозумілу для мешканців і гостей міста систему.

Важливо, що проєкт реалізується в межах школи «Культура у відновленні», яку впроваджують Міністерство культури України спільно з Міністерством розвитку громад та територій за підтримки програми «Партнерство за сильну Україну» в співпраці з Харківською школою архітектури, Lanka.pro та ГО «Агенція відновлення та розвитку». Такий склад партнерів показує, що відновлення українських міст поступово виходить за межі суто будівельного підходу. Йдеться про спробу враховувати культуру як основу майбутнього розвитку, а не як декоративний додаток після ремонту.

Для України це питання стає дедалі актуальнішим. Під час війни багато громад змушені думати про відбудову, безпеку, інфраструктуру, житло й соціальні послуги. Але якщо відновлення не враховуватиме культурну пам’ять, міста ризикують втратити власний характер. Ревіталізація історичної трамвайної підстанції в Миколаєві демонструє інший підхід: замість того щоб зносити старе або залишати його в занепаді, можна переосмислити спадщину й надати їй нову функцію. Це не ностальгія за минулим, а інвестиція в ідентичність.

Миколаївська підстанція може стати прикладом того, як невелика за масштабом будівля здатна запустити ширшу розмову про місто. Вона поєднує історію транспорту, архітектурну естетику, модернізацію початку XX століття, радянські трансформації, комерційне використання 1990-х і 2000-х років, занепад та новий шанс у період відновлення. У цьому сенсі майбутній «Музей міста» може розповідати не тільки про минуле Миколаєва, а й про те, як місто змінюється, пристосовується, втрачає і повертає собі важливі простори.

Якщо проєкт буде реалізований, Миколаїв отримає не просто відреставровану пам’ятку, а нову культурну точку на мапі міста. Вона зможе працювати для освіти, туризму, локальної історії, мистецьких подій і громадських ініціатив. У час, коли українські міста шукають мову відновлення, такі проєкти показують: майбутнє можна будувати не шляхом стирання минулого, а через уважне повернення до нього. Історична трамвайна підстанція на Соборній може знову стати місцем руху — цього разу не електричного транспорту, а міської пам’яті, культури й нових сенсів.