7 червня 2026 року в Будинку кіно Національної спілки кінематографістів України відбувся показ режисерсько-продюсерської програми студентських робіт «Жанри. Academia». Подія стала важливим етапом для студентів другого курсу першого бакалаврського рівня освітньо-професійної програми «Організація кінотелевиробництва» КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, Інституту екранних мистецтв. Курс, яким керує режисер і педагог Дмитро Томашпольський, представив масштабну програму короткометражних фільмів, створених у межах експериментальної майстерні «Кентаври».

Показ став не просто черговим навчальним звітом, а повноцінною кіноподією, яка зібрала велику кількість глядачів. Спершу демонстрацію планували провести у Синій залі Будинку кіно, однак вона не змогла вмістити всіх охочих. Через ажіотаж організатори перенесли подію до Червоної зали, яка також була заповнена. Такий інтерес став промовистим свідченням того, що українське студентське кіно здатне збирати аудиторію, викликати емоції та привертати увагу не лише професійної спільноти, а й широкого кола глядачів.

У межах програми «Жанри. Academia» студенти представили 19 короткометражних робіт. Це були фільми, створені за мотивами оповідань, казок, новел, романів та оригінальних сценаріїв. Молоді кінематографісти працювали з різними літературними джерелами, переосмислюючи твори світової класики та шукаючи власний спосіб говорити з сучасною аудиторією. У програмі прозвучали мотиви Герберта Веллса, Жана-Поля Сартра, Шарля Перро, Фрідріха Дюрренматта, Ганса Крістіана Андерсена, Проспера Меріме, Франца Кафки, братів Грімм, Джеймса Гедлі Чейза, Хорхе Луїса Борхеса, Натаніеля Готорна, Льюїса Керролла, Роальда Дала та О. Генрі.

Особливість показу полягала в тому, що студенти працювали не лише з уже впізнаваними сюжетами, а й із жанровою природою кіно. Для другого курсу це був серйозний професійний виклик: необхідно було не просто екранізувати літературний матеріал, а знайти для нього власну інтонацію, ритм, візуальне рішення та драматургічну логіку. Кожна робота стала окремою спробою зрозуміти, як жанр функціонує на екрані, як він взаємодіє з актором, простором, монтажем, музикою та глядацьким очікуванням.

Дмитро Томашпольський під час події нагадав, що майстерня «Кентаврів» є експериментальним курсом. Її головна ідея полягає у формуванні універсальних кінематографістів — людей, які здатні мислити не лише як режисери, а й як продюсери, організатори процесу, автори, дослідники та практики. Такий підхід особливо важливий для сучасної української кіноосвіти, адже ринок потребує фахівців, які розуміють повний цикл створення аудіовізуального твору: від ідеї та сценарію до виробництва, презентації й комунікації з аудиторією.

Показ «Жанри. Academia» став завершенням другого навчального року для студентів майстерні. Саме тому ця подія мала не лише мистецький, а й символічний характер. Для багатьох учасників це була перша масштабна зустріч із великою залою, живою реакцією глядачів і професійним середовищем. Студентські фільми вийшли за межі навчальної аудиторії та були представлені на майданчику, який має особливе значення для українського кіно.

Загалом у межах програми «Жанри. Academia» відбулися прем’єри 31 короткометражного фільму. Показ 7 червня став третьою частиною цієї програми й водночас одним із найпомітніших її етапів. Для майстерні «Кентаври» це означає не лише підсумок пройденого навчального року, а й демонстрацію зростання студентів, їхньої готовності працювати з матеріалом, жанром, формою та глядачем.

Окремою частиною події стало вручення відзнаки «Золотий Кентавр». У майстерні ця нагорода вручається щороку студентам, які кількісно та якісно виконали найбільший обсяг робіт у межах навчання. Цього року лауреатами стали Ольга Савченко, Анна Коршун, Богдан Туровський та Євген Шемет. Дмитро Томашпольський особисто вручив їм ексклюзивні монети із зображенням кентавра. Саме маестро визначив лауреатів, що додає відзнаці особливої ваги всередині майстерні.

«Золотий Кентавр» у цьому контексті є не просто символічною нагородою. Це визнання працездатності, наполегливості, творчої відповідальності та здатності витримувати інтенсивний навчальний процес. Для студентів, які лише завершують другий курс, така відзнака може стати важливим знаком професійної довіри й мотивацією для подальшого розвитку. Вона підкреслює, що в кіно важливий не лише талант, а й дисципліна, готовність працювати, доводити задум до результату та брати на себе відповідальність за створений фільм.

Успіх показу помітили й представники української культурної спільноти. Акторка Римма Зюбіна привітала Дмитра Томашпольського, відзначивши успіхи його учнів на кінофестивалях та наголосивши, що створена ним альтернативна система навчання кінорежисерів в Україні є потужною та дієвою. Акторка Олеся Власова також тепло відгукнулася про роботу майстра, підкресливши його тонкість, інтелігентність і режисерський досвід.

Такі реакції важливі, адже вони показують, що студентське кіно не існує ізольовано. Воно входить у ширший культурний процес, отримує відгук від професіоналів і стає частиною дискусії про майбутнє українського екранного мистецтва. У час, коли українська культура продовжує боротися за видимість, суб’єктність і власний голос, робота з молодими авторами має особливе значення. Саме в таких майстернях формуються люди, які згодом визначатимуть мову українського кіно, його теми, інтонації та художню сміливість.

Показ у Будинку кіно став прикладом того, як навчальний процес може перетворитися на відкриту культурну подію. Аншлаг у залі, жива реакція аудиторії, 19 прем’єр, вручення «Золотого Кентавра» та підтримка Національної спілки кінематографістів України разом створили атмосферу справжнього свята молодого кіно. Для студентів це був момент перевірки, для викладачів — підтвердження дієвості обраного методу, а для глядачів — можливість побачити, яким може бути нове покоління українських кінематографістів.

Майстерня Дмитра Томашпольського «Кентаври» показала, що студентське кіно може бути масштабним, різноманітним і сміливим. Воно може працювати з класикою, експериментувати з жанрами, збирати повні зали й викликати щиру підтримку. «Жанри. Academia» стали не лише підсумком другого курсу, а й заявкою на майбутнє. І це майбутнє українського кіно вже формується — у навчальних майстернях, у короткому метрі, у перших прем’єрах, у сміливості пробувати та в готовності говорити з глядачем власним голосом.