Унаслідок масованої російської атаки на Київ у ніч проти 19 липня пошкоджено будівлю колишньої Лук’янівської поліцейської дільниці на вулиці Січових Стрільців, 91. Історична споруда, яку лише у 2025 році повернули місту після капітальної реставрації, зазнала руйнувань під час обстрілу Шевченківського району. Про наслідки удару повідомив активіст і пам’яткоохоронець Дмитро Перов.
За його словами, найбільше постраждала торцева частина будинку. Вибух і подальша пожежа пошкодили дві кімнати на верхньому поверсі. Повністю вигоріла мансарда, яку прибудували в межах реставраційних робіт. Таким чином, російська атака знищила частину результатів тривалого відновлення об’єкта, за збереження якого київська громада боролася понад десять років.
Будинок на Січових Стрільців є помітною частиною історичної забудови Лук’янівки. Його звели у 1902 році за проєктом київського архітектора Іполита Ніколаєва. Споруда створювалася для потреб місцевої поліцейської дільниці й від самого початку була пов’язана з адміністративним життям району. Її архітектура відображає характер міської забудови Києва початку ХХ століття, коли Лук’янівка активно розвивалася.
Особливістю будівлі є розташування на ділянці зі значним перепадом висот. Через складний рельєф з боку вулиці Січових Стрільців вона має два поверхи, тоді як із боку Дмитрівської сприймається як триповерхова. Таке рішення дозволило пристосувати споруду до ландшафту й сформувати виразний силует у забудові старого району.
Після встановлення радянської влади призначення споруди фактично не змінилося: у ній продовжувала працювати міліція. Після проголошення незалежності України приміщення передали Державній податковій службі, яка працювала тут до 2013 року. Після її виїзду подальша доля історичної споруди стала невизначеною.
Саме у 2013 році будинок опинився під загрозою знесення. Кияни, активісти та фахівці з охорони культурної спадщини виступили проти його втрати. Громадська кампанія допомогла зупинити демонтаж і зберегти споруду. Ця історія стала прикладом того, як активна позиція мешканців може впливати на захист архітектурної пам’яті міста.
Однак навіть після цього юридичний захист об’єкта залишався недостатнім. Лише у 2024 році споруду внесли до Переліку пам’яток Києва. Такий статус мав убезпечити її від самовільної перебудови або знесення та встановити спеціальні вимоги до ремонтних і реставраційних робіт. Для громади це стало завершенням багаторічної боротьби за офіційне визнання історичної цінності будинку.
У 2025 році капітальну реставрацію завершили. Роботи мали повернути споруді належний технічний стан, відновити пошкоджені конструкції та пристосувати приміщення до подальшого використання. Частиною проєкту стала мансарда, яка під час атаки 19 липня повністю згоріла. Тепер фахівцям доведеться оцінити стан перекриттів, стін, даху та інших елементів, що могли постраждати від високої температури, води й ударної хвилі.
Пожежа в історичній будівлі становить особливу небезпеку. Навіть якщо основні стіни залишаються стійкими, вогонь може послабити дерев’яні конструкції, пошкодити оздоблення та спричинити приховані деформації. Вода, використана під час гасіння, здатна проникати у перекриття й прискорювати руйнування матеріалів. Остаточний масштаб збитків можна буде визначити лише після технічного обстеження.
Пошкодження колишньої дільниці стало ще одним ударом по культурній спадщині Києва. Російські обстріли руйнують не лише житлові будинки, транспортні об’єкти та підприємства, а й історичне середовище міста. Кожна така споруда є частиною міської пам’яті та свідченням розвитку окремого району. Її втрата або спотворення змінює вигляд столиці й позбавляє наступні покоління матеріального зв’язку з минулим.
Особливо болісним є те, що будинок постраждав невдовзі після завершення реставрації. Значні ресурси, час і фахова праця були спрямовані на його повернення до життя, однак російський удар знову поставив питання про відновлення. Водночас проведені роботи могли посилити основні конструкції та допомогти споруді уникнути значно масштабнішого руйнування.
Атака на Київ у ніч проти 19 липня стала однією з найтяжчих за кількістю застосованих балістичних ракет. У різних районах столиці виникли пожежі, були пошкоджені житлові будинки, автомобілі, комерційні та адміністративні приміщення. За попередніми даними, одна людина загинула, ще 15 постраждали. Дев’ятьох поранених госпіталізували, троє з них перебували у тяжкому стані.
Наслідки обстрілу ліквідовували рятувальники, медики, поліція та комунальні служби. Паралельно фахівці документували пошкодження історичних і цивільних об’єктів. Для майбутнього відновлення Лук’янівської поліцейської дільниці важливо зафіксувати стан кожного елемента, зберегти вцілілі автентичні матеріали та не допустити подальшого руйнування через опади або нестійкість конструкцій.
Подальша доля будівлі залежатиме від результатів обстеження та рішень міських органів охорони культурної спадщини. Оскільки споруда має пам’яткоохоронний статус, відновлювальні роботи повинні проводитися за погодженою документацією та з дотриманням принципів реставрації. Йдеться не про звичайний ремонт, а про повернення історичного об’єкта до стану, максимально наближеного до вигляду перед атакою.
Історія колишньої Лук’янівської дільниці вже неодноразово доводила її здатність вистояти. Споруда пережила зміну державних режимів, десятиліття експлуатації, загрозу знесення та складну реставрацію. Тепер вона стала черговою пам’яткою Києва, пошкодженою російською війною. Її майбутнє відновлення матиме значення не лише для архітектури, а й для міської спільноти, яка свого часу врятувала цей будинок від знищення.
Пошкодження пам’ятки на Січових Стрільців вкотре нагадує, що захист культурної спадщини під час війни потребує системної роботи. Необхідно оперативно обстежувати постраждалі споруди, забезпечувати їх тимчасовими накриттями, укріплювати аварійні ділянки та готувати науково обґрунтовані проєкти відновлення. Збереження таких будинків є частиною боротьби за історичну пам’ять і право Києва залишатися містом із власним упізнаваним обличчям.
