Український письменник, поет і військовослужбовець Сергій Жадан став лауреатом міжнародної літературної премії Вілениці 2026 року. Нагороду йому вручили 5 вересня під час 41-го Міжнародного літературного фестивалю Vilenica у Словенії. Для сучасної української літератури це чергове важливе міжнародне визнання, адже премію присуджують авторам Центральної та Східної Європи за визначні здобутки у літературі та есеїстиці.

Про участь українського письменника та програму цьогорічного фестивалю повідомлялося на офіційному сайті Vilenica. Фестиваль проходив із 1 до 5 вересня під гаслом Brave New World — «Хоробрий новий світ». Окремою темою стала Fluidity of Identities — «Плинність ідентичностей». На цьому тлі присутність Жадана мала особливе значення: український автор представляв країну, яка вже багато років змушена говорити з Європою мовою війни, пам’яті, втрати та боротьби за право залишатися собою.

Нагорода для письменника, який пише про Україну під час війни

Церемонію вручення премії провели у печері Вілениця — традиційному місці нагородження лауреатів. Посольство України у Словенії назвало відзнаку важливим міжнародним визнанням сучасної української літератури та її сильного голосу у світі. У творчості Жадана поєднуються теми людини, дому, пам’яті, свободи, ідентичності та покоління, якому довелося жити у період великих історичних потрясінь.

Жадан протягом багатьох років залишається одним із найпомітніших українських авторів за кордоном, однак після початку російсько-української війни його тексти дедалі тісніше переплітаються з реальністю фронтових і прифронтових міст, волонтерства, втрат та спротиву. Письменник не спостерігає за війною виключно з літературної дистанції: він став військовослужбовцем, продовжуючи водночас писати й представляти українську культуру на міжнародному рівні.

«Чому література не робить світ кращим?»

Одна з найгостріших частин церемонії була пов’язана не із самою нагородою, а з промовою Жадана. Вона отримала назву «Чому література не робить світ кращим?». Повний текст виступу опублікувало Радіо Хартія.

Письменник поставив під сумнів популярну гуманістичну ідею про те, що знайомство з великою культурою саме по собі робить людину моральнішою. Жадан нагадав: європейська літературна традиція не змогла зупинити дві світові війни, а знання поезії та класики не гарантує, що людина не стане учасником насильства. Його теза звучала особливо гостро в умовах сучасної війни Росії проти України, коли агресію здійснює суспільство, яке одночасно десятиліттями наголошувало на величі власної культури.

Жадан фактично пропонує відмовитися від романтизованого уявлення про культуру як автоматичний захист від зла. Література може говорити про насильство, пояснювати його, зберігати пам’ять і називати речі своїми іменами, але сама наявність книжок не здатна зупинити танки, ракети чи злочини. Ця думка стала центральною для його словенського виступу.

Українські письменники вже тринадцятий рік пишуть про війну

Окремо Сергій Жадан зупинився на досвіді української літератури. За його словами, українські автори вже тринадцятий рік так чи інакше пишуть про російсько-українську війну, намагаючись її зафіксувати та пояснити читачеві. Водночас вони усвідомлюють, що навіть найсильніші книжки не можуть самі припинити бойові дії.

У цьому й полягає парадокс сучасної воєнної літератури: вона може не зупинити війну, але без неї значно важче зберегти правду про те, що відбувається. Тексти стають свідченнями епохи, передають досвід цивільних і військових, фіксують життя міст та людей, які можуть зникнути або кардинально змінитися. Для України ця функція літератури сьогодні має не лише художнє, а й історичне значення.

Сам Жадан давно є одним із авторів, чиї твори тісно пов’язані зі сходом України, Харковом, Донбасом, людьми прикордонних та прифронтових територій. Через особисті історії його література показує значно ширший процес — трансформацію українського суспільства під впливом війни.

Жадан жорстко висловився про російську культуру

Ще однією принциповою темою виступу стала російська літературна традиція. Жадан запитав, чому російська класика, яку десятиліттями подавали як доказ виняткового гуманізму та духовності, не стала моральним запобіжником для суспільства, що підтримало або прийняло агресію проти сусідньої держави.

Письменник пов’язав це з імперською традицією та необхідністю оцінювати культуру не у відриві від суспільної етики. Якщо насильство залишається неназваним, а імперські моделі поведінки романтизуються або виправдовуються культурним авторитетом, сама культура може перестати бути інструментом критичного осмислення і перетворитися на частину виправдання агресії.

У цьому контексті виступ Жадана вийшов далеко за межі звичайної подячної промови лауреата. Він фактично запропонував європейській культурній аудиторії складну дискусію про відповідальність митця, читача та суспільства, а також про те, чи можна відокремлювати літературу від історичних і політичних наслідків ідей, які вона транслює.

Визнання українського голосу в Європі

Премія Вілениці стала ще одним підтвердженням присутності сучасної української літератури в європейському культурному просторі. Сергій Жадан також увійшов до короткого списку Літературної премії Центральної Європи Angelus 2026 року, що посилює міжнародну увагу до його творчості.

Але словенська нагорода цього разу стала не лише історією про особистий успіх письменника. Вона дала українському автору майданчик, з якого він говорив про війну, межі гуманізму, російську імперську традицію та відповідальність культури перед суспільством. Саме тому одна з найважливіших літературних подій фестивалю перетворилася на дискусію про питання, які сьогодні виходять далеко за межі книжок.