У Чернігові 28 грудня відкриють виставку фотографій, що документує життя локальних митців у реальності повномасштабної війни. Проєкт зосереджується на щоденному досвіді художників, музикантів, поетів і дизайнерів, які продовжують творити між виконанням військових завдань, чергуваннями, відпустками та постійними повітряними тривогами. Виставка стає спробою зафіксувати не лише окремі портрети, а цілий стан спільноти, яка існує на межі цивільного й військового життя.
Упродовж 2025 року фотографка Ольга Коваль створила серію портретів 14 митців, які працюють у Чернігові в умовах регулярних обстрілів і небезпеки. Герої знімків — учасники проєкту Common Cause, архіву, що документує діяльність українських митців під час війни. На фотографіях зафіксовані не сценічні образи й не постановочна естетика, а спокійні, зосереджені стани людей, для яких творчість стала способом зберегти ідентичність і внутрішню рівновагу в умовах постійного ризику.
Особливість цієї серії полягає в контексті, у якому створювалися портрети. Більшість героїв поєднують мистецьку практику з військовою службою, повертаючись до творчості у короткі проміжки між виконанням бойових завдань або під час ротацій. Фотографії не намагаються драматизувати війну прямими образами руйнувань, натомість вони зосереджені на людях і їхній присутності в місті, яке живе під постійною загрозою. У цих кадрах війна відчувається через погляд, поставу, тишу довкола, а не через прямі візуальні символи.
Проєкт Common Cause започаткувала наприкінці 2024 року художниця Олена Загребіна. Його мета — системно фіксувати творчість і життя чернігівської спільноти «Культпросвіт», частина якої після початку повномасштабного вторгнення долучилася до лав Сил оборони України. Архів замислювався як довготривала ініціатива, що дозволяє зберегти пам’ять про культурне життя регіону в умовах війни та показати, що мистецтво не припиняється навіть тоді, коли саме існування міста перебуває під загрозою.
Фотовиставка в Чернігові стає одним із перших публічних проявів цього архіву. Вона не лише представляє роботи Ольги Коваль, а й відкриває ширший діалог про роль митця у воєнний час. У центрі уваги — не героїзація й не пафос, а буденність, у якій творчість співіснує з тривогою, а мистецька практика стає формою внутрішнього спротиву. Виставка показує, що для багатьох митців творчість не є втечею від реальності, а способом її осмислення й фіксації.
Чернігів у цьому проєкті постає не лише як тло, а як активний учасник процесу. Місто, що з перших днів повномасштабної війни зазнавало атак, сформувало особливу культурну екосистему, де мистецтво часто виникає в умовах обмежених ресурсів і постійної небезпеки. Саме тому фіксація локального досвіду має особливу цінність — вона дозволяє побачити війну не з абстрактної дистанції, а через життя конкретних людей і спільнот.
Організатори наголошують, що виставка не дає готових відповідей і не нав’язує інтерпретацій. Вона пропонує уважно вдивитися в обличчя митців, які залишаються в місті, служать, повертаються, працюють і продовжують створювати сенси там, де війна намагається ці сенси зруйнувати. Для глядача це можливість побачити сучасне українське мистецтво не як окрему сферу, а як частину ширшого соціального й історичного процесу.
Відкриття виставки відбудеться 28 грудня о 16:00 в чернігівському музеї сучасного мистецтва «Пласт-Арт». Подія стане важливим культурним жестом наприкінці року, підсумовуючи досвід спільноти, яка проживає війну не лише на фронті, а й у мистецькому вимірі. Виставка також підкреслює роль регіональних культурних інституцій, які в умовах війни беруть на себе функцію збереження пам’яті та підтримки локальних ініціатив.
