У столиці Латвії Ризі з 28 до 30 серпня відбудеться фестиваль «Дні українського кіно», присвячений 35-й річниці відновлення незалежності України. Протягом трьох днів глядачам покажуть українські ігрові та документальні стрічки — від класики поетичного кіно Юрія Іллєнка до сучасних історій про повномасштабну війну, українських військових і тварин, які опинилися в зоні бойових дій.

Як повідомляє Державне агентство України з питань кіно, фестиваль має стати майданчиком культурного діалогу між Україною та Латвією й нагадати про спільність європейських цінностей. Вхід на всі кінопокази буде безкоштовним.

Урочисте відкриття заплановане на 28 серпня о 19:00 у знаменитому ризькому кінотеатрі Splendid Palace. Там покази проходитимуть 28 та 29 серпня, а завершальний день фестивалю 30 серпня прийматиме Український дім у Латвії.

«Вічник»: містика, Карпати й пошук сенсу

Однією з центральних сучасних робіт програми стане історична драма «Вічник» режисера Івана Ніколайчука. Фільм вийшов у 2025 році та створений за однойменним романом Мирослава Дочинця — книжкою, яку переклали вже 19 мовами.

Це історія про духовний шлях людини, пошук сенсу життя, гідність, любов, втрати та зв’язок із карпатською традицією. Важливою частиною картини стає світ мольфарства — давніх вірувань і практик, які режисер використовує не просто як екзотичний фон, а як складову філософського осмислення людського життя.

«Вічник» представляє на фестивалі ту частину сучасного українського кіно, яка говорить про Україну не лише через війну, а через культуру, пам’ять і духовний досвід.

Іллєнко повертається до Європи через майже 60 років

Абсолютно інший пласт української кінематографічної історії представить «Вечір на Івана Купала» Юрія Іллєнка, створений у 1968 році.

Містична драма за мотивами творчості Миколи Гоголя розповідає про бідного парубка, який заради можливості одружитися з коханою погоджується на страшну угоду. Однак звичайна на перший погляд фольклорна історія в Іллєнка перетворюється на надзвичайно візуальне, символічне й майже сюрреалістичне кіно.

Стрічка є одним із яскравих прикладів українського поетичного кіно, яке у 1960–1970-х роках сформувало власну мову, засновану на фольклорі, символізмі, складній роботі з кольором і національній культурній традиції.

Саме ця самобутність зробила напрям незручним для радянської системи. «Вечір на Івана Купала» зазнав цензурних обмежень, а творчість Іллєнка неодноразово вступала в конфлікт із радянськими чиновниками від культури.

Тепер стрічку, яку свого часу намагалися обмежувати в СРСР, побачать глядачі у столиці європейської держави — у програмі, присвяченій незалежності України.

Шон Пенн і сім історій війни очима тварин

Сучасну воєнну тему представить художній альманах «Війна очима тварин», створений у 2025 році. Картина складається із семи новел, заснованих на реальних подіях після початку повномасштабного вторгнення Росії.

Головними героями цих історій стають не лише люди. Автори показують війну через долі тварин, які разом із господарями переживають евакуації, обстріли, окупацію та втрату дому.

Окрему міжнародну увагу фільм отримав завдяки участі голлівудського актора Шона Пенна, який знявся у першій новелі альманаху. Актор із перших місяців повномасштабної війни неодноразово відвідував Україну та публічно підтримував українців.

Через незвичну перспективу «Війна очима тварин» намагається показати масштаб війни за межами фронтової статистики. Збройний конфлікт руйнує не лише міста і людські життя — він змінює весь простір, у якому існують люди, тварини та природа.

«Сопілка Перуна» знімалася безпосередньо на бойових позиціях

Ще ближче до фронту глядачів переносить документальна драма «Сопілка Перуна» режисера Євгена Мазуренка. Стрічку 2024 року знімали безпосередньо на бойових позиціях українських артилеристів.

Назва фільму походить від військового радіокоду: «Сопілкою» бійці називають гармату під час переговорів. Через цю деталь режисер вибудовує історію не стільки про військову техніку, скільки про людей, які щодня працюють із нею на війні.

Документальна камера фіксує побут артилеристів, їхню взаємодію, очікування, напругу та моменти між бойовою роботою. Тут немає потреби відтворювати фронт у павільйоні — герої перебувають у реальному середовищі війни.

Саме поєднання таких робіт із класикою Іллєнка робить фестиваль значно ширшим за звичайну добірку актуального українського кіно.

Три дні української культури у центрі Риги

Фестиваль стартує у Splendid Palace — одному з найвідоміших історичних кінотеатрів Риги. Покази тут проходитимуть 28 і 29 серпня. Наступного дня програма переміститься до Українського дому в Латвії.

Усі сеанси будуть відкритими для глядачів безкоштовно. Організатори позиціонують подію не лише як кінопокази, а як спосіб говорити про сучасну Україну через мистецтво — її історію, війну, культурне коріння та національну ідентичність.

Фестиваль проходить за підтримки Держкіно, дипломатичних представництв України, Національного кіноцентру Латвії та низки українських і латвійських культурних організацій. Деталі програми також публікують на сторінці заходу у Facebook.

Від Іллєнка до фронтової документалістики

Програма «Днів українського кіно» фактично охоплює майже шість десятиліть української кінематографічної історії. Поруч із картиною Іллєнка 1968 року стоять фільми, створені вже після початку найбільшої війни в Європі з часів Другої світової.

Цей контраст дозволяє показати іноземному глядачеві Україну не як країну, історія якої почалася у лютому 2022 року. Українське кіно мало власний голос навіть тоді, коли його намагалася заглушити радянська цензура, і продовжує говорити цим голосом сьогодні — вже про досвід сучасної війни.

Тому фестиваль у Ризі стає водночас і афішею кількох сильних українських стрічок, і своєрідною розповіддю про те, як змінювалася країна та її кінематограф — від поетичного кіно Юрія Іллєнка до документальних кадрів із бойових позицій української армії.