Fozzy Media Group у партнерстві з інженерно-виробничою командою «Майстерня Чудес» завершили роботу над документальним фільмом «Замки на піску». Стрічка розповідає про шлях українських митців та інженерів, які впродовж кількох років створювали масштабні артоб’єкти й доправляли їх у пустелю Блек-Рок у США для участі в одному з найвідоміших світових фестивалів сучасного мистецтва Burning Man. Фільм фіксує не лише процес створення інсталяцій, а й те, як український культурний голос звучить у глобальному просторі на тлі війни, нестабільності та постійних викликів.
Робота над «Замками на піску» тривала понад чотири роки. Зйомки проходили з 2021 по 2025 рік і охопили чотири експедиції до пустелі, десятки локацій, роботу 15 операторів і використання великої кількості техніки. Команда відзняла терабайти матеріалів, які згодом перетворилися на сотні годин монтажу. За словами авторів, фільм став спробою зафіксувати унікальний момент інтеграції українського мистецтва у світовий культурний контекст Burning Man, де арт стає мовою, здатною говорити про війну, травму, пошук сенсу й ідентичність.
У центрі стрічки — історії людей, які стоять за знаковими українськими інсталяціями в пустелі. Масштабні об’єкти, що представляли Україну на фестивалі, створювалися за безпосередньої участі «Майстерні Чудес» — команди інженерів і виробників, яка спеціалізується на реалізації складних художніх ідей. Саме ця синергія митців і технічних фахівців дозволила втілити проєкти, що поєднують складну інженерію, глибокі сенси й емоційний вплив.
Автори фільму наголошують, що «Замки на піску» — це не просто хроніка фестивалю або репортаж із пустелі. Це історія про роки підготовки, сумніви, втрати й внутрішню потребу творити навіть тоді, коли світ навколо руйнується. У фільмі простежується думка, що мистецтво для українців у цей період стало способом говорити зі світом без перекладу, пояснювати свій досвід і водночас шукати опору в творчості.
Режисер стрічки Сергій Гулейков описує ідею фільму як свідому діяльність заради сенсу життя. Ця думка проходить крізь усю розповідь, де мистецтво постає не як ескапізм, а як форма відповідальності й внутрішньої роботи. Фільм показує, як створення тимчасових артоб’єктів у пустелі, які згодом зникають, набуває особливої ваги в контексті війни, коли крихкість і тимчасовість стають частиною повсякденності.
Творчу команду «Замків на піску» склали режисер, сценарист і продюсер Сергій Гулейков, сценаристка Даша Кобякова, продюсер Мітя Зінов’єв, композитор Cepasa та Данило Хомутовський, який став закадровим голосом стрічки. Музичне оформлення та наратив фільму працюють разом, створюючи атмосферу подорожі не лише в просторі, а й у внутрішньому світі героїв.
Окрема частина фільму присвячена діяльності «Майстерні Чудес» під керівництвом Міті Зінов’єва. Бюро позиціонує себе як конструкторську лабораторію ідей і рішень, місія якої — вписувати Україну у світовий культурний контекст через знакові міжнародні майданчики. Протягом останніх чотирьох років команда стала головним технічним хабом для української спільноти учасників Burning Man, допомагаючи реалізовувати складні інсталяції та презентувати їх світові.
У стрічці зібрані історії створення та реалізації низки знакових артоб’єктів. Серед них роботи Олексія Сая I’m Fine, Phoenix, Black Cloud та No Fate, інсталяція Blue Bull за участі Maria Primachenko Foundation і української спільноти бьорнерів, проєкт The Point of Unity Миколи Каблуки, The Hedgehog Temple Ярослава Кореця, Міті Зінов’єва та Олександра Слободяника, Merman Андрія Крапивченка й Олексія Трончука, LOVE Олександра Мілова, Sorry Олексія Сая та Світлани Ратошнюк, а також Catharsis Олени Оуенс. Кожен із цих об’єктів у фільмі подається не лише як артформа, а як особисте висловлювання, пов’язане з українським досвідом.
Команда фільму планує зробити «Замки на піску» доступними для максимально широкої аудиторії. У 2026 році заплановані покази в кінотеатрах, реліз на VOD-платформах і партнерства з міжнародними культурними інституціями. Автори прагнуть, щоб стрічка працювала не лише всередині країни, а й за кордоном, розповідаючи про сучасну Україну через призму мистецтва, а не лише новинних зведень.
У контексті війни та постійної інформаційної боротьби такі проєкти набувають особливого значення. «Замки на піску» демонструють, що українська культура не замикається в межах травми, а шукає діалог зі світом, використовуючи універсальну мову мистецтва. Фільм фіксує момент, коли український арт перестає бути периферійним і стає частиною глобальної розмови про людину, сенс і відповідальність.
Таким чином «Замки на піску» постають не лише документальним фільмом про Burning Man, а й хронікою того, як українська культура вибудовує власні опори в нестабільному світі. Це історія про людей, які навіть у пустелі й у час війни продовжують будувати свої символічні замки, знаючи, що вони можуть зникнути, але залишити по собі важливий слід.
