У четвер, 12 лютого, розпочався 76-й Берлінський міжнародний кінофестиваль — одна з ключових подій світового кінокалендаря. Попри заклик голови журі Віма Вендерса зосередитися на мистецтві та кінематографічній мові, церемонія відкриття пройшла під знаком політичних меседжів на червоній доріжці. Атмосфера фестивалю цього року віддзеркалює не лише творчі пошуки, а й напружений глобальний контекст, у якому культура дедалі частіше перетинається з суспільними та політичними дискусіями.
Особливу увагу привернув жест німецької політикині Катрін Ґерінґ-Екардт. Вона з’явилася перед камерами з написом на руці «Пам’ять — це не порушення». Ця акція стала реакцією на дискваліфікацію українського скелетоніста Владислава Гераскевича з Олімпійських ігор через «шолом пам’яті» із зображенням українських спортсменів, загиблих унаслідок російського вторгнення. У контексті міжнародного кінофестивалю цей жест набув додаткового символізму, перетворившись на меседж про право на вшанування пам’яті навіть у межах суворих регламентів глобальних інституцій.
Берлінале традиційно позиціонує себе як майданчик, де мистецтво не відмежовується від реальності. За роки існування фестиваль неодноразово ставав простором для дискусій про права людини, війни та соціальні трансформації. Цьогорічна церемонія відкриття вкотре продемонструвала, що червона доріжка — це не лише демонстрація моди й зіркових образів, а й інструмент публічного висловлювання.
Україна цьогоріч представлена на фестивалі в різних форматах — від сучасного документального кіно до історичної ретроспективи. У секції Panorama Dokumente відбудеться прем’єра стрічки «Сліди» режисерок Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк. Фільм документує історії шістьох жінок, які стали жертвами сексуального насильства з боку російських окупаційних військ. Картина зосереджується на свідченнях, пам’яті та складному процесі фіксації воєнних злочинів через кіномову. Для міжнародної аудиторії це ще один наголос на гуманітарних наслідках війни в Україні.
Поряд із сучасними роботами фестиваль звертається й до української кінокласики. У ретроспективних програмах покажуть відновлену німу стрічку 1934 року «Кришталевий палац» Григорія Гричера, що репрезентує ранній період українського кінематографа. Також глядачам представлять фільм Михайла Бєлікова «Розпад» 1990 року, присвячений аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином Україна на Берлінале постає не лише через актуальну документалістику, а й через переосмислення історичної спадщини.
Першою нагородою 76-го фестивалю став почесний «Золотий ведмідь», який вручили лауреатці премії «Оскар» Мішель Єо за її видатний внесок у кіномистецтво. Вручення відбулося під оплески глядачів і стало одним із ключових моментів відкриття. Єо, яка за останні роки стала символом глобального визнання азійських акторів у Голлівуді, подякувала фестивалю за підтримку різноманітності в кіно.
Цьогоріч Берлінале представить загалом 276 кіноробіт. В основному конкурсі за головні нагороди змагаються 22 картини. Серед фаворитів критики називають фільми «Роуз», «Дао» та «Жозефіна», які вже викликали жваве обговорення на перших показах. Організатори наголошують, що добірка фільмів відображає широкий спектр тем — від особистих драм до глобальних криз.
Фестиваль триватиме до 22 лютого і, як очікується, збере тисячі гостей із різних країн. Для України участь у Берлінале має не лише мистецьке, а й символічне значення. Публічна присутність українських стрічок і тем на міжнародному кінофорумі підкреслює, що війна залишається важливою частиною світового культурного порядку денного.
Берлінале-76 демонструє, що межа між мистецтвом і політикою стає дедалі тоншою. Заклик Віма Вендерса зосередитися на кіно не скасовує того факту, що сучасний кінематограф існує в умовах глибоких суспільних потрясінь. Червона доріжка цього року стала простором не лише для прем’єр і фотосесій, а й для нагадування про війну, пам’ять і солідарність.
