На 43-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Самарканді відбулося безпрецедентне дипломатичне фіаско Москви та визначна перемога України. Подія, що зібрала представників сотень держав, стала важливим сигналом про зміну світових настроїв і підтримку нашої держави у культурній, освітній та науковій площині. Росія, яка з моменту створення ЮНЕСКО входила до її виконавчої ради, втратила місце у ключових структурах організації, тоді як Україна здобула переконливу перемогу, продемонструвавши силу інтелекту, культури і дипломатії.
Як повідомила голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк, яка брала участь у роботі сесії у складі української урядової делегації, Росія отримала найменшу кількість голосів серед усіх кандидатів і вибула з виконавчої ради ЮНЕСКО. З чотирьох країн, які змагалися за місце, Україна отримала 137 голосів, Румунія — 135, Молдова — 133, а Російська Федерація лише 93. Цей результат став символом того, що міжнародна спільнота дедалі чіткіше усвідомлює реальні наслідки агресії проти України і не готова підтримувати державу, яка системно знищує культурну спадщину інших народів.
Провал Росії не обмежився лише виконавчою радою. Москва програла вибори до кількох важливих органів ЮНЕСКО — IFAP, IPDC та ICC MAB, і повністю вибула з їхнього складу. Навіть запланований візит міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова до Самарканду було скасовано — очевидно, на тлі розуміння дипломатичної поразки. Українська делегація натомість продемонструвала згуртованість і фаховість, залучивши до роботи найкращих експертів у галузях освіти, науки, медіа і культури. Як зазначила Герасим’юк, успіх став результатом довготривалої, системної роботи МЗС, постійного представництва України при ЮНЕСКО і всієї команди, що відстоює на міжнародній арені не лише політичні, а й ціннісні позиції держави.
Важливим результатом 43-ї сесії стала також культурна перемога України. У календарі ювілеїв ЮНЕСКО на 2026–2027 роки з’являться дві визначні українські дати: 100-річчя створення Національного історико-культурного заповідника “Києво-Печерська лавра” та 150-річчя з дня народження композитора Миколи Леонтовича — автора всесвітньо відомого “Щедрика”, який став різдвяним гімном світу. Це включення означає міжнародне визнання української культури як невід’ємної частини світової цивілізації.
Окрім цього, за українською ініціативою ухвалено рішення про запровадження нового Всесвітнього дня залучення до науки, який відзначатимуть щороку 27 листопада — у день створення Академії наук України. Ідея народилася в Малій академії наук України, яка давно має високий статус серед європейських інституцій і навіть відома як Академія Copernicus. Суть ініціативи полягає в тому, щоб наголосити: справжній поступ людства забезпечує не сила, а розум, не зброя, а знання. Цей меседж, за словами Герасим’юк, викликав живий відгук серед делегацій з усіх континентів, адже в епоху інформаційних маніпуляцій і політичного тиску на науку така позиція звучить як нагадування про головне.
Україна на сесії виступила і як голос правди про війну. Делегація наголосила на масштабних руйнуваннях, яких зазнала українська освітня система через російську агресію: тисячі знищених шкіл, університетів, бібліотек, музеїв, мільйони дітей і педагогів, які змушені були покинути свої домівки. Попри це, Україна змогла створити ефективні системи дистанційного та змішаного навчання, що дозволили зберегти освітній процес навіть у найскладніших умовах. Цей досвід уже цікавить інші країни, які перебувають у кризових або воєнних ситуаціях, і Україна запропонувала співпрацю, щоб допомогти впроваджувати подібні рішення на глобальному рівні.
Окремо українська сторона підняла питання захисту мовних прав національних меншин і корінних народів, показавши власний підхід, який ґрунтується не на політичній декларативності, а на реальній рівновазі між вивченням державної мови та підтримкою культурної самобутності кожної спільноти. Це стало контрастом до риторики Росії, яка виправдовує свою агресію фальшивими заявами про “захист мов” і водночас винищує культури підкорених народів.
Підсумки самаркандської сесії стали для України не лише дипломатичною, а й моральною перемогою. У той час, коли російська делегація втрачала місце за місцем, Україна здобувала авторитет, визнання і симпатії. Це результат довіри, яку світ виявив до країни, що в умовах війни продовжує захищати не лише свою землю, а й цінності свободи, культури, освіти та правди. Символічно, що саме Україна стала ініціатором Дня науки — нагадування про те, що розвиток цивілізації починається не з руйнування, а з пізнання.
Рішення ЮНЕСКО мають і стратегічне значення: вони формують довгострокові культурні пріоритети світу. Включення українських дат і визнання наших ініціатив означає, що українська культура остаточно вийшла за межі національного контексту, ставши частиною глобального культурного діалогу. Це також підтверджує, що Україна не просто присутня на міжнародних платформах, а здатна формувати порядок денний — від культурної політики до освітніх реформ.
43-тя сесія ЮНЕСКО у Самарканді увійде в історію як момент, коли Україна не лише відстояла свої позиції, а й показала, що справжня сила полягає у знанні, культурі й єдності. Поки Росія втрачала вплив і повагу, Україна зміцнювала міжнародне партнерство і нагадувала світу: майбутнє належить тим, хто створює, а не руйнує.
