Київський обласний спортивний фаховий коледж оголосив тендер на капітальний ремонт покрівлі гуртожитку, розташованого в Броварах на вулиці Шевченка, 21. Проєкт передбачає масштабні роботи з оновлення будівлі, зокрема утеплення фасадів, один із яких оздоблений монументальним мозаїчним твором. Про ситуацію повідомила журналістка «БЖ» і дослідниця монументального мистецтва Ельміра Еттінгер, звернувши увагу на ризики для збереження унікального елементу радянського модернізму, який є частиною візуальної історії міста.
Згідно з тендерною документацією, вартість робіт становить 15,5 мільйона гривень, а завершення ремонту заплановане до кінця 2026 року. Проєктом передбачено влаштування нової шатрової покрівлі з металочерепиці, монтаж системи блискавкозахисту, а також утеплення фасадів мінеральними плитами. Саме цей пункт викликає найбільше занепокоєння серед активістів, архітекторів та дослідників монументального мистецтва. У кошторисі зазначено позицію «Збивання штукатурки: 136 м²», що може свідчити про ризик повного або часткового знищення мозаїчного панно, яке є невід’ємною частиною фасаду.
Мозаїка на будівлі гуртожитку є не просто декоративним елементом, а прикладом монументального мистецтва, характерного для другої половини ХХ століття. Такі твори створювалися як ідеологічні й водночас художні акценти громадських споруд, формуючи міський простір і впізнаваний образ районів. У Броварах подібних об’єктів збереглося небагато, тому кожен із них має особливу цінність як для локальної історії, так і для загальноукраїнського контексту.
Активісти наголошують, що утеплення фасадів не обов’язково має призводити до втрати мозаїки. В Україні вже існує позитивна практика збереження монументальних творів під час енергоефективних модернізацій. У Києві під час утеплення Палацу дитячої та юнацької творчості, будівель кінотеатру «Старт», гімназії №143 та школи №98 мозаїчні панно були інтегровані в оновлені фасади або акуратно законсервовані з подальшим відновленням. Ці приклади доводять, що за наявності політичної волі, професійного підходу та діалогу з фахівцями можна поєднати потреби енергоефективності та охорони культурної спадщини.
Проблема збереження мозаїк особливо актуальна в умовах масових програм утеплення бюджетних будівель. Часто такі роботи виконуються без участі мистецтвознавців і реставраторів, а монументальні твори сприймаються як застарілий декор, а не як культурна цінність. У результаті Україна щороку втрачає десятки унікальних об’єктів, які могли б стати частиною туристичного та освітнього потенціалу міст.
У випадку з гуртожитком спортивного коледжу в Броварах активісти закликають замовника тендеру переглянути проєктну документацію та передбачити окремі рішення для збереження мозаїки. Йдеться не лише про технічні зміни, а й про публічну комунікацію, залучення експертів і відкритість процесу. Збереження монументального твору могло б стати прикладом відповідального ставлення до культурної спадщини навіть у межах суто господарських проєктів.
Ця ситуація знову порушує ширше питання балансу між модернізацією та пам’яттю. Українські міста змінюються, адаптуються до нових стандартів енергоефективності та безпеки, але водночас саме візуальні маркери минулого формують їхню унікальність. Втрата мозаїки — це не лише руйнування конкретного об’єкта, а й стирання частини колективної пам’яті, яка поєднує покоління та розповідає про епоху через мистецтво, а не лише через архівні документи.
Гуртожиток у Броварах може стати ще одним прикладом того, як Україна або втрачає свою монументальну спадщину, або вчиться інтегрувати її в сучасний міський простір. Рішення, ухвалені сьогодні, визначать, чи побачать цю мозаїку майбутні покоління, чи вона залишиться лише на старих фотографіях та в спогадах дослідників.
