Степлер проти мистецтва: як у Чернігові рятують мозаїки та панно

У Чернігові вже понад сім років триває системна робота зі збереження монументального мистецтва, яке ще донедавна залишалося поза фокусом міської політики та широкої уваги. Спільнота Chernihiv Monumentalism об’єднала митців, реставраторів і небайдужих мешканців навколо ідеї захисту мозаїк, панно та настінних розписів другої половини ХХ століття. За цей час вдалося зберегти десятки об’єктів, провести один із найбільших фестивалів монументального мистецтва в Україні та організувати виставку відреставрованих розписів, повернувши їх у культурний обіг.

Поштовхом до активної діяльності стала історія художниці Олени Загребіної. У 2017 році вона вперше зіткнулася з практикою відновлення монументального мистецтва, коли її подруга, мисткиня Інга Леві, розпочала реставрацію мозаїки Київського палацу дітей та юнацтва. На той момент Олена займалася власними творчими проєктами та працювала з молоддю й дітьми, однак досвід колеги показав, що масштабні декоративні роботи радянського періоду можуть бути не лише історичною спадщиною, а й сучасною культурною цінністю.

Згодом увага художниці переключилася на рідний Чернігів. Першим тривожним сигналом стали розмови про можливу заміну мозаїки «Материнство» на фасаді пологового будинку сучасним муралом. За словами Олени Загребіної, пролунали пропозиції розробити новий ескіз, який мав би замінити існуючий твір. Саме тоді вона зрозуміла, що монументальні об’єкти міста можуть опинитися під загрозою через нерозуміння їхньої мистецької цінності або через прагнення до швидких візуальних змін.

Chernihiv Monumentalism почала документувати стан мозаїк і панно, створювати архіви, фіксувати авторство та історію створення робіт. Одним із символічних епізодів стала ситуація, коли на унікальний настінний розпис степлером причепили дошку пошани. Цей випадок продемонстрував, наскільки вразливими залишаються об’єкти монументального мистецтва перед буденними адміністративними рішеннями. Для активістів це стало черговим підтвердженням необхідності публічного діалогу та просвітницької роботи.

За роки діяльності спільнота не лише рятувала окремі об’єкти від знищення чи спотворення, а й ініціювала масштабні культурні події. Один із найбільших фестивалів монументального мистецтва в Україні об’єднав дослідників, митців і реставраторів з різних міст. Під час заходів обговорювали методики збереження, правові аспекти охорони та нові підходи до інтеграції радянської спадщини в сучасний міський простір. Виставка відреставрованих розписів дала можливість глядачам побачити твори, які роками перебували у занедбаному стані або були приховані від очей.

Чернігівські активісти наголошують, що їхня діяльність не зводиться до захисту радянської символіки. Йдеться про збереження художньої цінності та авторських робіт, які є частиною історії українського мистецтва. Багато мозаїк і панно створювалися професійними художниками з унікальною технікою та індивідуальним стилем. Знищення таких об’єктів означає втрату культурного шару, який формувався десятиліттями.

Сьогодні спільнота продовжує працювати над дослідженням, реставрацією та популяризацією монументального мистецтва. Активісти співпрацюють із місцевою владою, залучають експертів і шукають фінансування для відновлення пошкоджених робіт. Вони переконані, що збереження мозаїк і панно є не лише питанням естетики, а й важливою складовою культурної ідентичності міста.

Досвід Chernihiv Monumentalism демонструє, що ініціатива невеликої групи людей здатна вплинути на ставлення громади до спадщини. У час, коли українські міста активно переосмислюють простір і символи, приклад Чернігова показує, що збереження мистецтва можливе завдяки системній роботі, дослідженню та публічному діалогу.