Мозаїчне панно «Птаха» Алли Горської та Віктора Зарецького внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією національного значення. Робота розташована в селі Гельмязів Черкаської області. Новий статус посилює правовий захист панно та має сприяти його збереженню.

Про це повідомило Міністерство культури України.

Панно «Птаха» отримало державний захист

«Птаха» — мозаїчне панно авторства Алли Горської та Віктора Зарецького, яке є частиною української монументальної спадщини другої половини XX століття та творчого доробку представників українського шістдесятництва. Тепер об’єкту присвоять охоронний номер.

«Українська культурна спадщина — це те, що формує нашу пам’ять та ідентичність. Надання “Птасі” статусу пам’ятки національного значення — це конкретний крок для збереження унікальної роботи Алли Горської та Віктора Зарецького», — зазначила міністерка культури України Тетяна Бережна.

Читайте також: У Львові відкрили відреставроване керамічне панно «Збір винограду»

До отримання статусу національного значення панно пройшло кілька етапів офіційного визнання. У липні 2025 року Черкаська обласна військова адміністрація внесла «Птаху» до Переліку об’єктів культурної спадщини області як щойно виявлений об’єкт.

У жовтні того ж року Експертна комісія з питань обліку об’єктів культурної спадщини Міністерства культури рекомендувала надати роботі статус пам’ятки національного значення. У вересні 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив відповідне рішення.

Хто така Алла Горська і чому її творчість важлива

Алла Горська — українська художниця-монументалістка, представниця покоління шістдесятників та правозахисниця. Вона працювала у станковому й монументальному живописі, створювала мозаїки та вітражі, а у своїх роботах зверталася до української історії, культури та народного мистецтва.

Горська була однією з організаторок і активних учасниць Клубу творчої молоді «Сучасник» у Києві. Разом з іншими шістдесятниками вона займалася культурними заходами, дослідженням української спадщини та відновленням пам’яті про репресованих діячів. У 1962 році разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком Горська долучилася до виявлення місць поховань людей, розстріляних НКВС у Биківні, на Лук’янівському та Васильківському кладовищах.

Її мистецтво та громадянська позиція не вкладалися в рамки радянської культурної політики. Зокрема, створений Горською разом з іншими художниками вітраж «Шевченко. Мати» у Червоному корпусі Київського університету знищили напередодні відкриття, назвавши його ідейно ворожим. За свою позицію Горська також зазнавала переслідувань і двічі виключалася зі Спілки художників.

Після початку репресій проти української інтелігенції у 1965 році Горська відкрито протестувала проти порушення прав людини, підтримувала родини політв’язнів, листувалася із засудженими та їздила на судові процеси. У 1968 році вона підписала відомий «Лист 139-ти» проти незаконних арештів і закритих судів над українськими дисидентами. У 1970 році Горську вбили за обставин, які залишаються предметом історичних дискусій; офіційне радянське слідство не встановило політичного мотиву її загибелі.

Тому спадщина Горської важлива не лише як мистецький доробок. Її роботи є свідченням розвитку українського монументального мистецтва та шістдесятницької культури, яка формувала українську ідентичність всупереч радянським обмеженням. Збереження «Птахи» означає також збереження матеріального свідчення цієї історії для наступних поколінь.

Які роботи створювали Горська та Зарецький

Алла Горська та Віктор Зарецький були не лише подружжям, а й творчими партнерами. Разом вони працювали у сфері монументального мистецтва та створювали мозаїчні композиції в різних містах України. Їхній доробок є частиною історії українського мистецтва другої половини XX століття.

«Птаха» є одним із таких творів, які сьогодні набувають нового значення в контексті переосмислення та збереження української культурної спадщини.