Міністерство культури України підготувало проєкт постанови про занесення мозаїчного панно «Птах», розташованого у селі Гельмязів на Черкащині, до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Йдеться про важливий крок у збереженні української монументальної спадщини, адже ця робота має не лише мистецьку, а й історичну цінність. Найближчим часом документ передадуть на погодження до Кабінету міністрів, а також до низки профільних відомств, серед яких Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство цифрової трансформації та Український інститут національної пам’яті.
Мозаїка «Птах» розміщена на фронтоні та колонах їдальні «Супій» і є частиною архітектурного середовища, яке формує візуальний образ місцевості. Водночас її значення виходить далеко за межі регіону, адже це остання спільна робота видатних українських художників-шістдесятників Алла Горська та Віктор Зарецький. Більше того, «Птах» став останньою мозаїкою, яку Горська встигла створити за життя, що надає твору особливого символічного значення.
Постаті Алли Горської в українській культурі надають особливу вагу будь-яким її роботам. Вона була не лише художницею-монументалісткою, а й активною учасницею правозахисного руху, представницею покоління шістдесятників, яке формувало нову культурну ідентичність України в умовах радянської системи. Її творчість поєднувала естетику монументального мистецтва з глибокими національними сенсами, що часто ставало причиною тиску з боку влади. Значна частина її спадщини була втрачена або знищена, а частина залишилася на тимчасово окупованих територіях.
Особливо болісною є доля мозаїки «Боривітер», яка зазнала пошкоджень у Маріуполі внаслідок бойових дій. У червні 2025 року в Україні створили її копію, що стало символічним актом відновлення культурної пам’яті. На цьому тлі «Птах» у Гельмязеві набуває ще більшого значення як оригінальний твір, що зберігся у відносно незмінному вигляді. Разом із київською мозаїкою «Вітер» він залишається одним із небагатьох прикладів монументального мистецтва Горської, які можна побачити на підконтрольній Україні території.
Ініціатива внесення мозаїки до державного реєстру є частиною ширшого процесу переосмислення та захисту культурної спадщини. В умовах війни питання збереження мистецьких об’єктів набуває особливої актуальності, адже багато з них опинилися під загрозою знищення або втрати. Надання статусу пам’ятки дозволить забезпечити правовий захист об’єкта, унеможливити його демонтаж або перебудову та створити умови для подальшої реставрації.
Водночас тема збереження мозаїк Горської вже неодноразово ставала предметом суспільної уваги. У грудні 2024 року київська влада підтримала петицію щодо захисту мозаїки «Вітер» у Голосіївському районі, що засвідчило високий рівень зацікавленості громадськості у збереженні культурної спадщини. Улітку 2025 року також тривав збір підписів на сайті Кабінету міністрів за збереження «Птаха», однак тоді петиція зібрала лише частину необхідних голосів.
Сьогодні повернення до цієї теми на рівні державної політики свідчить про поступове формування системного підходу до охорони культурних об’єктів. Включення «Птаха» до реєстру може стати важливим сигналом щодо пріоритетності збереження українського мистецтва, особливо тих його зразків, які мають безпосередній зв’язок із національною ідентичністю та історією спротиву.
Мозаїка у Гельмязеві — це не лише художній об’єкт, а й своєрідний документ епохи, що відображає складні процеси культурного розвитку України у другій половині ХХ століття. Її збереження означає збереження пам’яті про митців, які формували українське мистецтво всупереч політичному тиску, а також про цінності, які залишаються актуальними й сьогодні.
В умовах сучасних викликів такі ініціативи стають важливим елементом культурної політики держави, яка прагне не лише захистити матеріальну спадщину, а й переосмислити її значення для суспільства. «Птах» у Гельмязеві має всі підстави стати не просто пам’яткою, а символом стійкості української культури.
