Міжнародний центр культури й мистецтв у Києві, більш відомий як Жовтневий палац, через суд повернули у державну власність. Відповідне рішення ухвалив Господарський суд Києва після позову прокуратури, яка наполягала, що будівля має статус пам’ятки культурної спадщини національного значення і не може перебувати у приватній власності. Орієнтовна вартість комплексу становить близько 1 мільярда гривень, а сам палац є одним із найбільших і найвідоміших концертних майданчиків України.
Будівля має особливий юридичний статус ще з радянських часів. У 1979 році Жовтневий палац отримав статус пам’ятки культурної спадщини національного значення. Згодом його включили до переліку об’єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації та можуть перебувати виключно у державній власності. Саме це стало ключовим аргументом у судовій справі. Попри встановлені законом обмеження, право власності на будівлю свого часу зареєструвала Федерація професійних спілок України. У прокуратурі вважали, що така ситуація створює ризик подальшого відчуження пам’ятки, тому звернулися до суду з вимогою повернути комплекс державі.
Господарський суд Києва погодився з аргументами прокурорів та задовольнив позов. Таким чином, право власності на одну з найвідоміших історичних будівель у центрі столиці має бути повернуте державі. Йдеться не просто про велику нерухомість у престижній частині міста, а про об’єкт із майже двохсотрічною історією, який пережив кілька політичних епох, війни, репресії та численні зміни функціонального призначення.
Сьогодні Міжнародний центр культури й мистецтв асоціюється передусім із концертами, фестивалями, театральними постановками, церемоніями та масштабними культурними подіями. Його сцена десятиліттями приймала українських та іноземних артистів, а сама будівля стала впізнаваною частиною культурного середовища Києва. Однак історія Жовтневого палацу значно складніша й темніша, ніж його сучасний образ концертного залу. Споруда з’явилася ще в першій половині XIX століття і спочатку мала зовсім інше призначення.
Колишній Жовтневий палац збудували у 1838–1842 роках за проєктом відомого архітектора Вікентія Беретті. Будівлю створювали як корпус Київського інституту шляхетних дівчат — навчального закладу для представниць дворянських родин. У ті роки споруда була частиною масштабної перебудови Києва та розвитку його центральної частини. Згодом функція будівлі неодноразово змінювалася, а після революційних подій XX століття в її приміщеннях працювали різні державні та силові структури.
Один із найтрагічніших періодів історії будівлі пов’язаний із радянськими репресіями. У її стінах працівники НКВС розстрілювали представників української інтелігенції. Серед загиблих називають письменника і драматурга Костя Буревія, поета Олексу Близька, прозаїка Григорія Косинку, Тараса та Івана Крушельницьких, а також поета Дмитра Фальківського. Для української культури ці імена пов’язані з поколінням митців, яке було фізично знищене радянською репресивною системою.
Трагічна історія палацу продовжилася й під час Другої світової війни. У період німецької окупації Києва приміщення використовувало гестапо. Таким чином, одна й та сама будівля в різні роки опинялася в руках двох тоталітарних систем і була пов’язана з переслідуваннями, допитами та смертями людей. Цей пласт історії різко контрастує із сучасною функцією Міжнародного центру культури й мистецтв, де проходять концерти, вистави та урочисті події.
Після війни споруду відновили й поступово перетворили на великий культурний центр. Саме тоді за нею закріпилася назва Жовтневий палац, яка й сьогодні широко використовується киянами. З часом будівля стала одним із найбільших концертних майданчиків столиці, а її зали почали використовувати для виступів артистів, творчих вечорів, фестивалів і громадських заходів. Нині комплекс має не лише комерційну чи концертну цінність, а й величезне історичне значення.
Саме тому питання власності на будівлю виходило далеко за межі звичайного майнового спору. Прокуратура наполягала, що пам’ятка такого рівня не повинна перебувати в ситуації, за якої існує ризик її продажу або іншого відчуження. Статус об’єкта культурної спадщини національного значення передбачає, що держава має зберігати контроль над ним і забезпечувати його захист. Суд підтримав цю позицію, фактично поставивши крапку в ключовій частині суперечки щодо належності комплексу.
За оцінкою Фонду державного майна, вартість Жовтневого палацу становить близько одного мільярда гривень, однак його реальна цінність навряд чи може бути виміряна лише грошима. Це одна з тих будівель Києва, в яких буквально накладаються одна на одну кілька історичних епох — від імперського навчального закладу XIX століття до репресивних органів, окупації, радянського культурного центру та сучасного концертного майданчика.
Повернення Жовтневого палацу державі може стати важливим етапом у подальшому збереженні та переосмисленні цієї пам’ятки. Будівля, яка сьогодні асоціюється з концертами та культурними подіями, водночас залишається місцем пам’яті про репресованих українських митців і складну історію Києва. Судове рішення фактично закріплює за державою відповідальність не лише за сам об’єкт нерухомості, а й за збереження одного з найважливіших історичних символів столиці.
