У Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відкрили виставку «Диспаратес», присвячену 280-річчю від дня народження Франсіско Гойя. Експозиція стала однією з найрезонансніших мистецьких подій сезону, адже вперше в Україні представлено серію гравюр Los Disparates — одну з найзагадковіших і найтривожніших у спадщині митця.
Серія Los Disparates, створена Гойєю наприкінці життя, традиційно вважається складною для інтерпретації. Вона наповнена символами, гротеском і сценами, що балансують між реальністю та сновидінням. Саме ця багатозначність і стала основою для нової кураторської концепції, яка пропонує глядачам подивитися на роботи не як на окремі гравюри, а як на цілісну історію.
У межах виставки класичні твори Гойї доповнені сучасними художніми інтервенціями. Зокрема, у музейному просторі з’явився масштабний 23-метровий розпис від харківської студії Aza Nizi Maza, а також тексти сучасних авторок, створені спеціально для цього проєкту. Усе це розгорнуто у чотирьох залах, де експозиція вибудувана як єдиний наратив, що поєднує історичне мистецтво з актуальним культурним досвідом.
Куратори пропонують незвичний підхід до прочитання «Диспаратес»: серію інтерпретують як умовний сон про дорослішання вигаданої героїні Франциски Талан. Така оптика дозволяє інакше осмислити образи, створені Гойєю, і побачити в них не лише відображення епохи, а й універсальні теми страху, тривоги, внутрішніх трансформацій і пошуку межі між уявою та реальністю.
Виставка фактично стає діалогом між різними часами. З одного боку — класичний європейський модернізм із його глибокими психологічними та соціальними підтекстами, з іншого — сучасне українське мистецтво, яке реагує на власні виклики, включно з війною, травмами та переосмисленням ідентичності. У цьому поєднанні виникає новий сенс, що робить експозицію актуальною для сьогоднішнього глядача.
Організатори наголошують, що виставка не має на меті дати однозначні відповіді. Навпаки, вона провокує до інтерпретацій і внутрішнього діалогу. Глядачеві пропонують зануритися у простір, де логіка поступається емоціям, а образи працюють на рівні підсвідомості. Такий підхід відповідає самій природі творчості Гойї, який часто звертався до тем ірраціонального та прихованого.
Важливо, що подібні проєкти відбуваються саме в Україні, попри складні обставини. Культурне життя продовжує розвиватися, адаптуючись до нових реалій і водночас зберігаючи зв’язок із глобальним мистецьким контекстом. Виставка «Диспаратес» є прикладом того, як українські інституції можуть інтегрувати світову класику в сучасний дискурс, створюючи нові формати взаємодії з аудиторією.
Експозиція триватиме до 26 липня, і, за прогнозами організаторів, приверне увагу не лише поціновувачів мистецтва, а й ширшої публіки, яка шукає глибші сенси в культурних подіях. Поєднання робіт Гойї з сучасними художніми практиками робить виставку багатошаровою та відкритою для різних рівнів сприйняття.
Таким чином, «Диспаратес» у музеї Ханенків — це не просто ретроспектива, а складний культурний проєкт, що поєднує історію, мистецтво та сучасний досвід. Він демонструє, як класичні твори можуть отримувати нове звучання, залишаючись актуальними навіть через століття.
