У Києві на вулиці Кирилівській, 13 триває демонтаж флігеля садиби купця Іосифа Носача, зведеної наприкінці XIX століття. За словами пам’яткоохоронця Дмитро Перов, роботи всередині будівлі активно продовжуються, попри відкриті раніше кримінальні провадження щодо можливого руйнування об’єктів культурної спадщини. Йдеться про один із двох останніх флігелів історичного комплексу, які ще збереглися за будівельним парканом.
За наявною інформацією, у приміщенні вже демонтовано декоративні елементи, зокрема фігурні огородження сходів, знищено підвіконня та внутрішні перегородки. Такі дії, як зазначають активісти, можуть призвести до втрати автентичності будівлі ще до офіційного рішення про її подальшу долю. Ситуація викликає занепокоєння, оскільки ще торік Київська міська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо можливого незаконного руйнування історичних об’єктів на цій території.
Історично садиба Носача складалася з восьми будівель і була характерним прикладом міської забудови кінця XIX — початку XX століття. Головний будинок комплексу знесли ще у 2013 році, після чого територія поступово втрачала свої архітектурні елементи. Сьогодні на ділянці залишаються лише два флігелі — на Кирилівській, 13-Є та 13-Г, які фактично є останніми свідками існування цього історичного ансамблю.
Забудовником території виступає ТОВ «Дніпро-2002», яка планує реалізувати тут масштабний проєкт торгово-розважального та офісного центру. Підготовчі роботи тривають уже кілька років. Ще у 2022 році компанія розпочала демонтаж будівлі поліцейської дільниці 1902 року, що також входила до комплексу. Минулого року її остаточно розібрали, і, за даними громадських активістів, під час цих робіт було пошкоджено культурний шар, що має археологічну цінність.
Наприкінці лютого Департамент охорони культурної спадщини Києва погодив проєкт будівництва офісно-навчального комплексу з підземним паркінгом на місці знесеної дільниці. Цей проєкт передбачає також демонтаж флігелів садиби Носача, що фактично означає повне зникнення історичного комплексу. Таке рішення викликало критику з боку активістів, які наполягають на необхідності збереження хоча б частини забудови.
Спроби надати будівлям охоронний статус тривають не перший рік. За словами Дмитра Перова, ще в листопаді 2025 року громадські діячі зверталися до профільного департаменту з проханням включити флігель садиби до Переліку пам’яток Києва. Однак станом на зараз це питання не вирішене, що залишає будівлі без належного правового захисту. Відсутність статусу фактично відкриває можливість для їх демонтажу в межах реалізації інвестиційного проєкту.
Ситуація навколо садиби Носача вкотре порушує питання балансу між розвитком міста та збереженням його історичної спадщини. У Києві подібні конфлікти між забудовниками та громадськістю виникають регулярно, особливо в районах зі щільною історичною забудовою. Водночас механізми захисту пам’яток часто виявляються недостатньо ефективними, що призводить до втрати об’єктів ще до завершення формальних процедур.
Експерти у сфері урбаністики наголошують, що збереження історичного середовища є важливим не лише з культурної, а й з економічної точки зору. Архітектурна спадщина формує унікальний образ міста, який впливає на туристичну привабливість і якість життя мешканців. Втрата таких об’єктів може мати довгострокові наслідки для міського розвитку.
Водночас представники девелоперського сектору вказують на необхідність модернізації міської інфраструктури та створення нових функціональних просторів. У цьому контексті питання інтеграції історичних будівель у сучасні проєкти залишається відкритим і потребує системних рішень на рівні міської політики.
Подальша доля флігелів садиби Носача наразі залежить від рішень органів влади та результатів розслідувань. Якщо демонтаж триватиме, Київ може втратити ще один фрагмент своєї історії, який пережив понад століття змін і трансформацій. У разі ж втручання держави або громадського тиску існує шанс зберегти хоча б частину комплексу.
Ситуація на Кирилівській, 13 стає черговим тестом для системи охорони культурної спадщини в Україні. Вона демонструє, наскільки швидко історичні об’єкти можуть зникати за відсутності ефективних механізмів захисту та координації між різними інституціями.
