У Львові розпочинають масштабну реставрацію історичного стінопису в храмі святого Архистратига Михаїла — одній із найцінніших пам’яток сакрального мистецтва міста. Про старт робіт повідомили у громаді храму. Реставрація охопить старовинні фрески XVIII століття, які вважаються важливою частиною культурної та релігійної спадщини Львова.
Перший етап робіт проведуть у святилищі храму. Після цього реставратори поступово перейдуть до центральної та бічних нав. Проєкт реалізовуватимуть Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном «Полоніка» у співпраці зі Святомихайлівським монастирем Студійського уставу. У громаді зазначають, що йдеться про тривалий і складний процес, який потребуватиме не лише професійної роботи фахівців, а й значного фінансування.
Храм святого Архистратига Михаїла належить до найважливіших сакральних споруд Львова. Його історія тісно пов’язана з розвитком релігійного та культурного життя міста у XVIII столітті. Саме стінопис храму вважають одним із найбільш цінних прикладів поєднання європейських художніх традицій із місцевою львівською школою церковного мистецтва.
Фрески створили у 1731–1732 роках італійський художник Джузеппе Педретті та львівський монах Бенедикт Мазуркевич. Дослідники мистецтва наголошують, що саме співпраця іноземного майстра з місцевим іконописцем надала розписам храму особливого стилю. У роботах поєдналися барокова динаміка, характерна для італійського живопису, та традиції українського сакрального мистецтва.
Згодом у храмі також з’явилися дванадцять бічних вівтарів із іконами, які доповнили художній ансамбль споруди. Усе це зробило храм одним із найбільш цілісних зразків сакрального інтер’єру XVIII століття у Львові.
Фахівці зазначають, що старовинний стінопис за століття неодноразово зазнавав пошкоджень через вологу, перепади температури, війну та природне старіння матеріалів. Саме тому храм уже кілька разів проходив реставрацію. Відомо про роботи, які проводили у 1870, 1906 та 1918 роках. Однак сучасна реставрація стане однією з найбільш масштабних за останні десятиліття.
Реставратори наголошують, що подібні проєкти потребують максимально делікатного підходу. Основне завдання полягає не у «перемальовуванні» фресок, а у збереженні автентичного живопису та стабілізації його стану. Робота зі старовинними стінописами передбачає очищення поверхонь, зміцнення фарбового шару, усунення тріщин і наслідків попередніх реставрацій.
Особливу складність становить те, що різні етапи відновлення храму в минулому могли частково змінювати первинний вигляд фресок. Саме тому сучасні реставратори змушені не лише працювати з живописом, а й проводити детальні дослідження матеріалів, технік та історичних нашарувань.
Участь польського інституту «Полоніка» у проєкті є частиною ширшої співпраці між Україною та Польщею у сфері охорони культурної спадщини. Організація вже кілька років займається відновленням історичних об’єктів за межами Польщі, зокрема у Львові, де збереглося багато пам’яток різних історичних періодів. Польські фахівці регулярно долучаються до реставрації старовинних храмів, кладовищ та архітектурних ансамблів міста.
Для Львова питання збереження сакральної спадщини має особливе значення. Місто традиційно вважається одним із головних культурних центрів України, де переплелися українські, польські, вірменські та європейські архітектурні традиції. Саме церковні розписи, ікони та старовинні інтер’єри формують значну частину історичної атмосфери Львова.
У громаді храму наголошують, що реставрація вимагатиме значних фінансових ресурсів. Частину коштів планують залучати через пожертви. Представники монастиря зазначають, що для них це не лише технічний проєкт, а справа збереження духовної та культурної пам’яті для майбутніх поколінь.
Символічно, що масштабне відновлення розпочинається саме напередодні важливої річниці. У 2026 році виповнюється 35 років із моменту відновлення богослужінь у храмі після радянського періоду. Першу літургію тут провели у березні 1991 року, коли Україна лише починала відновлювати релігійне життя після десятиліть радянських заборон та переслідувань церкви.
За радянських часів багато сакральних споруд Львова використовували не за призначенням або перебували у занедбаному стані. Частина храмів втратила елементи інтер’єру, старовинний живопис та декоративні деталі. Саме тому сучасні реставраційні проєкти часто мають не лише мистецьке, а й символічне значення — як повернення історичної пам’яті та культурної тяглості.
Експерти у сфері культурної спадщини зазначають, що війна також загострила питання захисту історичних пам’яток в Україні. На тлі російських атак на українські міста тема збереження культурної спадщини дедалі частіше стає предметом міжнародної співпраці. Українські музеї, церкви та історичні об’єкти потребують не лише охорони, а й довгострокових програм реставрації.
У Львові сподіваються, що майбутнє відновлення стінопису дозволить не лише зберегти унікальні фрески XVIII століття, а й привернути більше уваги до історії храму та сакрального мистецтва міста загалом.
