Міністерство культури України започаткувало нову щорічну державну літературну премію «Воля», покликану відзначати сучасну українську літературу та книжки іноземних авторів про Україну. Перший конкурс уже розпочався, а імена переможців оголосять на початку грудня 2026 року. Лауреат у кожній із трьох номінацій отримає грошову винагороду в розмірі 400 тисяч гривень.
Премію заснували Міністерство культури України та Національний університет «Києво-Могилянська академія» за підтримки ПриватБанку. Партнером проєкту стала кафедра літературознавства імені Володимира Моренця НаУКМА. Організатори планують проводити конкурс щороку, перетворивши його на постійну платформу для професійного обговорення нових українських книжок, підтримки авторів і популяризації читання.
Назва «Воля» має наголосити на зв’язку між літературою, свободою творчості та існуванням незалежної держави. Українські письменники продовжують працювати під час повномасштабної війни, осмислюючи досвід суспільства, зміни у країні, втрати, спротив і боротьбу за майбутнє. Водночас у світі зростає кількість документальних книжок, присвячених Україні, її історії, політиці, культурі та російській агресії. Нова премія має привернути увагу як до внутрішньої літературної дискусії, так і до того, якою Україну бачать і пояснюють іноземні автори.
Конкурс проводитимуть у трьох номінаціях. Перша охоплює найкращі українські прозові книжки, друга — українські документальні видання. В окремій категорії оцінюватимуть документальні книжки іноземних авторів та авторок про Україну, перекладені українською мовою. Такий розподіл дозволяє одночасно підтримати художню літературу, український нонфікшн і перекладацькі проєкти, які вводять міжнародний погляд на Україну до національного читацького простору.
До конкурсу прийматимуть книжки українських та іноземних авторів, за винятком громадян держав-агресорів. Видання повинні бути опубліковані українською мовою українськими видавництвами у період від 1 травня 2025 року до 30 квітня 2026 року. Це означає, що у першому сезоні премії розглядатимуть книжки, які вийшли протягом визначеного видавничого року, а не лише у межах календарного 2026-го.
Самостійно подавати свої твори письменники не зможуть. Право номінувати книжки отримали українські видавництва, кожне з яких може запропонувати не більше трьох видань у кожній категорії. Така модель покладає на видавців відповідальність за попередній відбір і водночас обмежує кількість заявок, змушуючи їх визначати найвагоміші книжки зі своїх каталогів.
Прийом заявок триватиме до 19 серпня 2026 року. Після цього розпочнеться оцінювання видань журі. Довгі списки, до яких можуть увійти до десяти книжок у кожній номінації, планують оприлюднити 5 жовтня. Короткі списки із трьох фіналістів у кожній категорії оголосять 13 листопада, а лауреатів першої премії «Воля» назвуть на початку грудня.
Журі очолив літературознавець, видавець і директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. Він досліджує українську та світову літературу, викладає у Києво-Могилянській академії й багато років працює з книжковими та освітніми проєктами. До складу журі також увійшли письменник і військовослужбовець Олександр Михед, письменниця, перекладачка та виконавча продюсерка Радіо Культура Ірина Славінська, літературна критикиня Богдана Романцова, а також шотландський літературознавець і перекладач української літератури Уям Блекер.
Залучення Уяма Блекера надає премії міжнародної оптики. Він досліджує культуру Центральної та Східної Європи, перекладає українських авторів і знайомить закордонну аудиторію з українською літературою. У 2023 році Блекер входив до складу журі Міжнародної Букерівської премії. Його участь особливо важлива для категорії книжок іноземних авторів про Україну, де потрібно оцінювати не лише літературну якість, а й точність контексту, глибину дослідження та спосіб представлення країни.
Олександр Михед поєднує досвід письменника, дослідника культури й військовослужбовця. У своїх текстах він працює з темами війни, пам’яті, травми та особистого досвіду. Ірина Славінська тривалий час займається літературою, перекладом і культурною журналістикою. Богдана Романцова працює літературною критикинею та редакторкою, стежить за сучасним книжковим процесом і представляє професійну критичну оцінку нових видань. Разом члени журі поєднують академічне літературознавство, письменницьку практику, редакторський досвід, культурну журналістику й міжнародне бачення.
Винагорода у 400 тисяч гривень має не лише символічне значення. Організатори розглядають її як можливість підтримати подальшу роботу письменників. Створення книжки часто потребує місяців або років досліджень, написання й редагування, а доходи авторів не завжди дозволяють повністю зосередитися на літературній праці. Значна премія може дати переможцям час і ресурси для роботи над наступними текстами.
Важливим результатом конкурсу мають стати не лише імена трьох лауреатів. Довгі й короткі списки можуть працювати як рекомендаційні переліки для читачів, бібліотек, книгарень, журналістів і культурних інституцій. Потрапляння книжки до такого списку здатне повернути увагу до видання, яке могло залишитися малопомітним серед великої кількості новинок, а також збільшити інтерес до інших творів автора.
Для видавничого ринку літературні премії є інструментом додаткової промоції. Позначка про номінацію або перемогу допомагає книжці довше залишатися в інформаційному просторі, отримувати нові рецензії та потрапляти до читацьких добірок. В умовах війни, скорочення купівельної спроможності та пошкодження видавничої інфраструктури така увага може мати практичне значення для продажів і повторних накладів.
Окрема номінація для документальних книжок іноземних авторів свідчить про прагнення оцінювати не тільки те, що Україна говорить про себе, а й те, як її історію пояснюють за кордоном. Після початку російської агресії з’явилося багато видань про українську державність, культуру, війну, міжнародну політику та відносини з Росією. Проте популярність теми не завжди гарантує точність і глибину. Професійний відбір може виділити праці, які не повторюють стереотипи, а представляють Україну як самостійну політичну й культурну суб’єктність.
Вимога українського перекладу робить такі книжки доступнішими для місцевої аудиторії. Українські читачі отримують можливість побачити, як події та процеси у країні інтерпретують іноземні історики, журналісти, репортери й дослідники. Одночасно премія підтримує працю перекладачів і видавництв, які вкладають кошти у придбання прав, переклад, редагування та випуск складних документальних видань.
За словами міністерки культури Тетяни Бережної, премія має підтримувати книжки, які осмислюють сучасну Україну та розповідають про неї світові. Серед її завдань називають розвиток книжкового ринку, підтримку авторів, популяризацію читання та інтеграцію української літератури у глобальний культурний простір.
Поява «Волі» також порушує питання довіри до державних культурних відзнак. Для репутації премії важливими будуть прозорі правила, аргументований вибір журі, відсутність конфліктів інтересів і послідовність проведення конкурсу в наступні роки. Значення будь-якої літературної нагороди формується поступово — через якість відзначених книжок, професійність експертів і здатність результатів витримувати критичне обговорення.
Перший сезон стане перевіркою того, яке місце «Воля» зможе посісти серед українських книжкових відзнак. Уже восени читачі побачать довгі та короткі списки, а в грудні стануть відомі перші лауреати. Саме добірка номінованих видань покаже, як журі трактує сучасну українську прозу, документалістику та закордонні книжки про Україну.
