У селі Гайшин на Київщині відкрили мозаїчний герб населеного пункту. Панно стало першою роботою в межах нової культурної ініціативи, автори якої планують відтворювати герби українських сіл у традиційній мозаїчній техніці. Проєкт реалізували HILKA MEDIA спільно з художнім об’єднанням «Затирка», а фінансову підтримку надали місцеві фермери.
Новий мистецький об’єкт встановили біля входу до адміністративної будівлі Гайшина. Завдяки такому розташуванню мозаїка стала не лише декоративним елементом, а й своєрідною візитівкою села. Побачити її можуть місцеві жителі, гості громади та відвідувачі установи. Автори ініціативи прагнули створити роботу, яка органічно поєднувала б символіку населеного пункту, локальну історію та впізнавану техніку українського монументального мистецтва.
Панно виконали зі смальти, мармуру та керамічної плитки. Використання різних матеріалів дозволило художникам створити об’ємну композицію з виразною фактурою та насиченими кольорами. Мозаїчна техніка також забезпечує роботі довговічність, адже якісно виконані панно можуть десятиліттями зберігати колір і залишатися частиною архітектурного середовища.
У центрі композиції розміщений золотий щит. На ньому зображена гілка каштана, дві церкви з блакитними банями та золотими куполами, а над ними летить лелека. Щит обрамляє вінок із соснових гілок, колосся та блакитної стрічки. Кожен елемент композиції пов’язаний із природою, історією, духовним життям і повсякденною працею місцевих жителів.
Гілка каштана може сприйматися як символ Київщини та зв’язку Гайшина зі столичним регіоном. Церкви вказують на духовну спадщину села, його історичну забудову та роль релігійних споруд у формуванні місцевої ідентичності. Блакитні бані й золоті куполи створюють яскравий кольоровий акцент і водночас нагадують про традиційну українську сакральну архітектуру.
Лелека, зображений у польоті над храмами, є одним із найбільш упізнаваних символів української культури. Його пов’язують із домом, родиною, продовженням життя та поверненням до рідної землі. Для сільської місцевості цей образ має особливе значення, оскільки лелечі гнізда нерідко стають частиною знайомого пейзажу та сприймаються як добрий знак.
Вінок із соснових гілок і колосся підкреслює зв’язок Гайшина з природою та сільським господарством. Колосся традиційно символізує врожай, добробут і працю на землі. Соснові гілки можуть уособлювати стійкість, довговічність та особливості місцевого ландшафту. Блакитна стрічка об’єднує елементи композиції та додає гербу урочистого вигляду.
Над створенням мозаїчного панно працювали Анастасія Лелюк, Марія Полякова, Влад Власюк і Семен Майданюк. Для перенесення герба у мозаїчну форму команді необхідно було не просто повторити його графічне зображення, а пристосувати символи до особливостей матеріалу. Смальта, мармур і керамічна плитка мають різну фактуру, товщину й спосіб відбиття світла, тому кожен фрагмент потрібно було ретельно підібрати та закріпити.
Мозаїка вимагає від художників точності та значного обсягу ручної роботи. Зображення формується з великої кількості окремих елементів, кожен із яких стає частиною загальної композиції. Навіть невеликі відмінності у формі, кольорі або напрямку укладання матеріалу впливають на сприйняття готової роботи. Саме ця особливість робить кожне мозаїчне панно унікальним.
Важливу роль у реалізації проєкту відіграли місцеві фермери. Вони профінансували створення герба, підтримавши ідею розвитку української культури та збереження культурної спадщини. Така співпраця демонструє, що сучасні мистецькі ініціативи в громадах можуть реалізовуватися не лише коштом державних або міжнародних програм, а й за участі місцевого бізнесу.
Для невеликих населених пунктів підтримка підприємців часто має вирішальне значення. Вони можуть допомагати облаштовувати громадські простори, відновлювати пам’ятки, фінансувати культурні події та сприяти появі нових туристичних об’єктів. У випадку Гайшина приватна ініціатива дозволила створити роботу, яка залишиться в селі та стане частиною його візуальної історії.
За словами мисткині Анастасії Лелюк, команда сподівається, що мозаїчні герби з’являться і в інших українських селах. Ініціатива може стати способом привернути увагу до локальної геральдики, яка нерідко залишається маловідомою навіть для жителів самих громад. Герби містять символи, пов’язані з історією поселень, природними особливостями, ремеслами, визначними спорудами та місцевими легендами.
Перенесення таких зображень у мозаїку дає їм нове життя. Замість невеликої ілюстрації на офіційних документах або сайті громади герб стає повноцінним мистецьким об’єктом у публічному просторі. Він може бути точкою зустрічі, фоном для фотографій, елементом туристичного маршруту та приводом для розмови про історію населеного пункту.
HILKA MEDIA спеціалізується на дослідженні та популяризації української мозаїки. Команда планує розвивати ініціативу як довгостроковий проєкт, у межах якого історичні герби українських населених пунктів відтворюватимуть у мозаїчній техніці. Водночас у селах і громадах зможуть з’являтися нові культурні акценти, створені з урахуванням локального контексту.
Українська мозаїка має багату історію. Цю техніку використовували для оздоблення храмів, громадських будівель, навчальних закладів, заводів, будинків культури та житлових споруд. Значна частина мозаїчних панно, створених упродовж ХХ століття, нині перебуває під загрозою через руйнування будівель, ремонти без урахування художньої цінності або відсутність належного догляду.
Повномасштабна війна також завдала непоправної шкоди монументальному мистецтву. Частина робіт була знищена або пошкоджена російськими обстрілами, інші опинилися на тимчасово окупованих територіях. На цьому тлі створення нових мозаїк набуває особливого значення. Воно свідчить, що традиція не лише зберігається в архівах і дослідженнях, а й продовжує розвиватися.
Художнє об’єднання «Затирка», яке долучилося до роботи в Гайшині, вже відоме низкою масштабних мозаїчних проєктів. Серед них — репродукція мозаїки «Боривітер» української художниці Алли Горської. Оригінальне панно, створене в Маріуполі, стало одним із символів українського монументального мистецтва та культурної спадщини міста.
Відтворення «Боривітра» мало не лише художнє, а й меморіальне значення. Воно нагадало про долю мистецьких творів на окупованих і зруйнованих територіях, а також про необхідність документувати, досліджувати та популяризувати українське мистецтво. Робота Алли Горської та її колег належить до визначних прикладів українського модернізму, який тривалий час залишався недостатньо дослідженим.
Ще одним відомим проєктом об’єднання стало масштабне панно на фасаді торговельного центру OBRIY Trypil у місті Українка. Його називають одним із найбільших сучасних мозаїчних творів, створених в Україні за роки незалежності. Ця робота показала, що мозаїка може існувати не лише як спадщина минулого, а й як актуальна форма сучасного мистецтва.
На відміну від музейних експонатів, мозаїчні панно є частиною повсякденного простору. Люди бачать їх дорогою на роботу, до школи, магазину чи адміністративної установи. Саме тому такі твори можуть непомітно, але системно впливати на сприйняття населеного пункту, формувати його впізнаваність і підкреслювати місцеву самобутність.
Для українських сіл проблема візуальної ідентичності є особливо актуальною. Чимало громад мають цікаву історію, давні символи та унікальні традиції, однак вони майже не представлені у публічному просторі. Типові адміністративні будівлі, зупинки й центральні площі часто не розповідають нічого про конкретний населений пункт.
Мозаїчний герб може змінити таке сприйняття. Він надає громадському простору індивідуальності та демонструє, що місцева історія заслуговує на художнє осмислення. Водночас створення панно може об’єднувати громаду, оскільки мешканці отримують можливість обговорювати символи, згадувати минуле села та визначати, яким вони хочуть бачити його сучасний образ.
Подібні ініціативи також мають освітній потенціал. Школярі можуть дізнаватися про значення елементів герба, техніку створення мозаїки та історію українського монументального мистецтва. Навколо панно можна проводити екскурсії, уроки краєзнавства, мистецькі зустрічі та майстер-класи.
Відкриття мозаїчного герба в Гайшині стало першим кроком проєкту, який у майбутньому може охопити різні регіони України. Кожне наступне панно матиме власні образи, кольори й матеріали, залежно від історії та символіки конкретної громади. Разом вони можуть сформувати своєрідну мозаїчну мапу українських сіл.
Для успішного продовження ініціативи важливо зберегти співпрацю між художниками, місцевою владою, бізнесом і жителями громад. Не менш значущим є правильний вибір місця для встановлення робіт, якісне виконання та подальший догляд. Мозаїка здатна зберігатися десятиліттями, однак потребує захисту від механічного пошкодження й необдуманого втручання.
Новий герб Гайшина показує, як локальна символіка може перетворитися на сучасний культурний об’єкт. Поєднання традиційної техніки, історичних образів і громадської підтримки створило роботу, що не лише прикрашає адміністративну будівлю, а й представляє село через зрозумілі та впізнавані символи.
Поява мозаїки також нагадує, що культурне життя України не обмежується великими містами. Невеликі громади можуть ставати майданчиками для помітних мистецьких проєктів, а сільські простори — місцем розвитку сучасного українського мистецтва. Саме такі ініціативи допомагають зберігати локальну пам’ять і водночас створювати нову культурну спадщину.
